Проживши 25 років у шлюбі і виховавши двох синів, я поїхала на заробітки в Італію. Нагальної потреби в цьому не було, в останні роки ми вже жили більш-менш нормально. То на початку нашого сімейного життя нам довелося не просто. Ми з чоловіком обоє з одного села, обоє з бідних родин, батьки не мали нам чим допомогти, то ж ми самі добивалися усього.
Працювали і вдень, і вночі. У нас народилося двоє синів. Через 15 років спільного життя, ми відкрили невеликий власний бізнес – два продуктових магазини в нашому селі, а потім ще кілька в найближчих сусідніх селах. Потім був період, що у чоловіка з’явилася інша жінка, він пішов до неї.
Але я не здавалася, трималася, працювала, діти росли, а я думала, як жити, чим годувати, за що їх одягати, за що вчити. Але через рік чоловік повернувся, просився назад, клявся, що все зрозумів і більше такого не повториться. Я його прийняла, але пробачити не могла ще довго.
З Божою поміччю діти виросли, вивчилися, старший син навіть встиг одружитися. От тоді кума і покликала мене до себе в Італію. Спочатку я поїхала до неї просто так, на два тижні, відпочити. Її італійський синьйор навіть дозволив мені у них пожити. А потім я задумалася над тим, а чи не залишитися і мені тут на роботу.
Вдома мене нічого не тримало, нашим сімейним бізнесом тепер займався чоловік з синами. То ж, добре все обдумавши, я все ж вирішила, що поїду в Італію на заробітки. Та й Рим мені дуже сподобався.
За три роки я доволі непогано заробила, навіть квартиру двокімнатну придбала. Поки не знаю, кому з синів вона дістанеться, адже старший син житлом забезпечений, ми з чоловіком йому на весілля подарували квартиру, а молодший, якщо одружиться, приведе невістку в наш будинок. Він у нас просторий, двоповерховий, всім місця вистачить.
Влітку син таки одружився, я приїхала на його весілля. Познайомилася з свахою, вона вже давно розлучена, я ще їй жартома запропонувала їхати зі мною в Італію, мовляв, разом ми швидше дітям на квартиру заробимо. Через кілька днів я повернулася на роботу, а молодята почали жити у нас.
І ось на днях мені зателефонувала старша невістка і сказала, що впевнена, що мій чоловік зраджує мені з моєю новою свахою. Я б може і не повірила, але її слова підтвердив і мій старший син. А ще, він сказав, що мій молодший син в курсі всього, що відбувається, але мовчить, бо в його ситуації не вигідно щось говорити.
Я тут в Італії собі тепер місця не знаходжу. Мені дуже прикро, це ж подвійна зрада. Тішить тільки одне, що ту квартиру, яку я купила, я ще не встигла нікому віддати. То ж, в разі чого, буде куди повернутися.
Фото ілюстративне – tomsk.polovinka.
