Моє весілля не відбулося через свекруху, яка мене навіть жодного разу і не бачила. З майбутнім чоловіком ми познайомилися в університеті, обоє приїжджі.
Після закінчення вузу я не хотіла повертатися додому, бо не бачила там перспектив. Залишилась в місті, роботу знайшла, квартиру ми винаймали ще з однією дівчинкою, так було дешевше.Прожили ми так 3 роки, а потім познайомились із двома друзями.
Першою заміж виходила моя сусідка, вони з чоловіком почали жити у свекрухи, а ми з Олегом зійшлися і продовжили винаймати квартиру вже вдвох. Загадували про подальше життя, навіть заяву подали.
– Нічого, – говорив наречений, – у мене у мами дві квартири, одну зараз здають, я попрошу її відписати її мені і ми продамо там, а тут купимо.
Там була трикімнатна квартира, так що по грошах мало вийти цілком пристойно. Олег купив обручки, весілля вирішили не грати. Ми з’їздили до моєї мами, наречений познайомився з майбутньою тещею.
Ми планували ще й з’їздити в ріне містечко нареченого для знайомства з його батьками, але мене терміново відкликали з відпустки, і Олег полетів один. Повернувся він через тиждень і похмуріший за хмару.
– Мама відмовилася дарувати мені квартиру, – сказав Олег, – навідріз. І чути вона не хоче нічого про весілля.
Ну що ж, подумала я, не у всіх порозуміння зі свекрухами, добре, що моя далеко. Значить викрутимося самі. Збиратимемо, а потім однокімнатну візьмемо в кредит. Мені здавалося, що все можна вирішити.
Наближався день, коли ми мали розписатися. Олег ходив ще похмуріший.
– Я звільнився сьогодні, – сказав наречений за три дні до реєстрації шлюбу, – а завтра я відлітаю додому.
Виявилося, що мама зробила Олегу пропозицію: вона дарує йому квартиру, але в дарчій буде пункт скасування. А не скасує мама дарування лише у випадку, якщо її син повернеться жити додому.
– Отже, – говорю, – мені теж треба писати заяву і їхати за тобою?
Наївна я. Мама нареченого поставила умову, що син повертається, але один без мене. Майбутній свекрусі не сподобалися мої сторінки в соцмережах, мої фотографії та фото моїх родичів.
Отак мій наречений вибрав квартиру, так легко відмовившись від мене!
– Значить не любив, – втішала подруга, – ну його, знайдеш ще своє щастя. А цей із гнильцем, міг би і схитрувати, і відмовитися, він же в батьків один, все одно все б йому дісталося.
Я спочатку звинувачувала маму Олега, а потім почала поступово розуміти, що так навіть краще, що коли Олег так легко від мене відмовився, то й у майбутньому сімейному житті могли виникнути проблеми.
Пройшло пів року, я продовжувала жити своїм життям. А вчора подзвонив Олег.
– Я маму вмовив, – радісно розповів мені колишній наречений, – вона згодна на продаж квартири, так що скоро я приїду.
А я не чекаю на нього. Він за шість місяців надіслав мені два повідомлення на телефон. А тут мама дозволила, зустрічай мене! Не хочу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
