fbpx
Життєві історії
За свого чоловіка я виходила заміж двічі, дякуючи своїй рідній мамі. Нещодавно з Орестом ми відзначили 20-річчя нашого другого весілля. Живемо чудово, душа в душу, син уже дорослий, свою сім’ю має. За ці 20 років ми майже не сперечалися, це для нас заборонено. Я з подивом думаю – якби я тоді не знайшла б у собі сили пробачити його через 5 років, то що б зараз було

Нещодавно я почула історію своїх знайомих, вона сумна, з недуже хорошим кінцем. І зараз я не хочу їм нічого радити, не хочу лізти в їх сім’ю, тому хочу написати це тут, можливо багато людей не зроблять помилку, яка зруйнує їх шлюб.

Рідні мої жінки, не поспішайте робити необдумані вчинки, щоб не зіпсувати своє життя. Не всі негаразди в сімейному житті такі, як вони здаються спочатку, особливо коли ви дуже молоді. Якби не моя мудра мама, то напевно доля моя склалася б інакше, ніж зараз, і швидше за все – набагато гірше. Зараз я вам все розповім – можливо, моя історія послужить комусь дуже добрим уроком.

Я вийшла заміж в 21 рік, причому за свого однокласника, з яким вчилася в початковій школі. Довелося потім з ним знайомитися ще раз – вже в дорослому житті, він з батьками їхав з нашого міста, а після армії повернувся. Ми якось навіть з весіллям не чекали довго, розписалися відразу. Моя мама від нього була не в захваті, казала, Орест ще молодий, що не нагулявся, але бачила в ньому перспективу – будь він трохи серйозніше, то зміг би бути відмінним сім’янином. Але для цього потрібні роки. Тільки ось я поспішала зробити чоловіка сім’янином – народила малюка і стала сама як дитина вередувати, бо я ще й, можливо, сама не була готова до сімейного життя.

Напевно, Орест втомився від усіх моїх зауважень та забаганок, тим більше, на початку 90-х років не все так просто було дістати і купити, прогодуватися б. Але знайшлася нова панянка, яка порахувала що краще «турбуватися про чоловіка, ніж він буде турбуватися про тебе».

Орест став з родини заходити до цієї пані – ​​вона старша за нього, вже була заміжня, а потім розлучилася. Я пів року нічого не знала і навіть не здогадувалася про те, що відбувається поряд, тільки ще більше показувала свої примхи, від того, що чоловік десь затримується і вдома його знову чекало моє незадоволення.

А потім Орест сам мені все розповів. Просто, спокійно, без лишніх слів – що йде від мене, що там йому краще та спокійніше: вона вислухає і пошкодує, а зі мною йому недобре. Я благала, щоб  Орест залишився вдома, але він пішов. Намагалася знайти співчуття у мами, але вона ж мене попереджала, щоб я теж приділяла йому увагу, а не лише просила щось для себе. Потім я намагалася вмовити чоловіка сином, але марно. Орест приходив вдень ​​в садок до малюка, передавав йому подарунки. Хто шукає той завжди знайде! Гроші він давав справно, але ми розлучилися.

А потім я вирішила спеціально через Ореста вийти заміж, щоб він побачив, що моє життя налагоджується. Мама мене відмовляла – мовляв, якщо чоловік не повернеться, то не треба робити нових помилок. У мене були варіанти наречених, але нікого я не кохала.

Через рік розлуки я подала з одним чоловіком заяву до РАЦСу, просто хотіла, щоб про це Орест дізнався. Він дізнався, але ніяк не зреагував, і тоді я відмовилася від заміжжя. Заспокоїлася, хоча не подобалося, що у нього інша сім’я.

А потім до мене почали доходити чутки, що вони живуть погано,. Через 4 з чимось років колишній чоловік все частіше став навідуватися до нас. Я стала спокійнішою до нього, завжди накривала стіл. Він начебто приходив з дитиною поспілкуватися, а насправді – до мене. Залишив він потім ту пані. Життя його і мене навчило, ми порозумнішали, я знайшла в собі сили пробачити ці непрості 5 років, ми знову розписалися, а потім одружилися. Моя мама чомусь так і думала – що все складеться у нас саме так!

Нещодавно з чоловіком ми відзначили 20-річчя нашого другого весілля. Живемо чудово, душа в душу, син уже дорослий, свою сім’ю має. За ці 20 років ми майже не сперечалися – тема з розлукою для нас заборонена. Я з сумом думаю – якби я тоді не знайшла б у собі сили пробачити свого коханого чоловіка через 5 років, то що б зі мною зараз було?

Я все зробила правильно, може мене хто і не зрозуміє. Але я думаю, що заради свого щастя іноді треба почекати і пробачити! Дякую своїй мамі за підтримку та пораду.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook