fbpx

За столиком в кафе сиділа пара закоханих людей. Хлопець з дівчиною, які прийшли щось поїсти, мовчали, і майже не випускали з рук свої гаджети. Весь час були сумні, майже не їли того, що перед ними, а опустили голови і щось гортали в телефоні

Одного разу в закладі харчування за столиками сиділо дві пари людей.

За одним столом сидів тато з сином, їхні погляди були несамовито красиві. Вони так один на одного дивилися, ніби вперше бачили. Постійно про щось говорили, жестикулювали, один одному щось пояснювали, усміхалися.

Усякими способами намагалися порозумітися, були щасливі – це було видно.

За іншим столом сиділа пара закоханих людей. Хлопець з дівчиною, які прийшли щось поїсти, мовчали, і майже не випускали з рук свої гаджети. Весь час були сумні, майже не їли того, що перед ними, а опустили голови і щось гортали в телефоні.

Завершивши свій обід, вони мовчки встали, і з тими ж самими телефонами будучи такими ж сумними, попрямували до дверей.

Друзі, ми мабуть справді в цьому часі, в цьому новому сучасному світі гаджетів і соцмереж губимось, не бачимо одні одних, і за цим всім десь тратимо почуття щастя, почуття радості. Не вдивляємося у свої очі, навіть не завжди можемо сказати, якого кольору очі нашої коханої людини.

Не пам’ятаємо наших останніх розмов, бо вони були за столом, за телефоном, подібно як у цих людей.

Можливо, якраз сьогодні є час на те, щоб трішки зробити якісь певні висновки. Подивімося, яка довкола гарна погода, який чудовий світ. Візьмімося за руки, вдивляймося один в одного, усміхнімося, обіймімося, обміняймося добрими словами, добрими почуттями, радістю.

Виходьмо з дому без телефонів. Спробуйте сьогодні ввечері погуляти один з одним без телефонів, подивитися, які ми є чудові, скільки довкола багато красивого. Даруймо один одному радість від спілкування.

Отець Андрій Боднар.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page