Стосунки з моєю свекрухою у мене не складалися з самого початку. Одружені ми з чоловіком вже 14 років, виховуємо двох дітей, все у нас наче налагодилося зараз, але його мама ніяк не може заспокоїтись.
Відразу після весілля ми думали, що будем жити у свекрухи, але мені вистачило кількох місяців, щоб я все зрозуміла і втекла звідти. Ми пішли в знімну квартиру, там народився наш старший син. А вже потім я почала наполягати на тому, що нам треба своє житло, тому відправила чоловіка на заробітки.
Цей факт дуже розлютив свекруху, вона сказала, що якщо мені грошей мало, то щоб я сама збиралася і їхала на заробітки, а не відправляла її синочка на чужину гарувати.
Але я настояла на своєму, чоловік почав їздити за кордон і через 6 років ми купили собі квартиру. Зараз у нас двоє дітей: старший син Андрій і молодша донечка Анна.
Днями у доньки був день народження, такий собі маленький ювілей, 10 років. Дитина хотіла свята, тому я запросила найближчих родичів і друзів, щоб відсвяткувати трохи.
Свекруха прийшла не одна, а з внучкою від свого молодшого сина. Дівчинка є ровесницею моєї Ані, вони як сестрички завжди були дружні між собою і часто спілкувалися по телефону.
Брат мого чоловіка з своєю дружиною розлучився, тому свекруха по-особливому ставиться до внучки. Свою другу невістку вона не любить ще більше, ніж мене, картає її, що та погана мати.
Я в їхні справи не втручаюся, а до дівчинки добре ставлюся, адже це сестричка моїх дітей. У мене з рідних немає нікого, то ж вони в майбутньому будуть один одному найріднішими, бо інших двоюрідних просто немає.
Я накрила стіл, ми сиділи, спілкувалися, все було добре. А потім свекруха різко встала з-за столу, почала одягати внучку і сказала, що вони вже йдуть. Я здивувалася, адже навіть торт ще не подавала. Питаю свекруху, що сталося, а вона каже, що діти якусь ляльку не поділили, і що моя дочка могла б бути щедрішою до своєї двоюрідної сестри.
Вона пішла, всі помітили, що свекруха сиділа за столом без настрою ще до того, як це сталося з лялькою. Та й зрештою, нащо втручатися до дітей, вони самі між собою розберуться.
Справжню причину я дізналася лишена наступний день. Я ще раз подзвонила свекрусі, а вона давай скаржитися, навіщо я роблю різницю між дітьми: я своїй дочці і день народження з кульками і тортом організувала, і ляльку дорогу за півтора тисячі гривень купила, а її другій внучці мама ніколи не влаштує такого свята.
Те, що вона говорила, взагалі виходило за межі логіки. Що ж тепер, мені не влаштовувати свята своїй дитині, щоб її внучка не бачила це і не сумувала, що в неї такого немає? Зрештою, у дитини є мама, нехай погана за мірками свекрухи, але ще є і тато. От нехай свекруха поговорить з своїм сином, якщо хоче кращого майбутнього для внучки, а я тут до чого. Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.