Моя невістка все мені наперекір робить. Я попросила її в суботу прийти до мене і допомогти, бо в чоловіка ювілей, 60 років, а вона каже – я на город їду, маю там роботу.
Цікаво мені дуже, відколи у неї є город? Та я в свій час до себе на грядки її докликатися не могла, а тут цілий город! Так у неї ж манікюр, як вона в землі копатиметься?
Прикро мені, що вона отак різко відмовила. У чоловіка ж ювілей не щодня, я хотіла щось вдома приготувати і з родичами посидіти, щоб на ресторан не витрачатися, і допомога невістки була б мені не зайвою, але вона вигадала причину, щоб не прийти.
З Ольгою у мене з самого початку не дуже складалися добрі стосунки. Я що їй не скажу, а вона все в штики приймає. Дійшло до того, що вона мені в моєму домі так прямо і сказала: “Ви мною керувати не будете”.
Відтоді між нами наче кішка пробігла. Син завжди приходить до мене сам, а коли народився онук, то вже дитину став з собою брати. А невістка вперто не хотіла з нами час проводити.
Зайнялася невістка бізнесом, стала продавати насіння. Спочатку мала місце на ринку, а з часом і магазин невеликий відкрила. Пропадає весь час на роботі, а на моєму сину і дитина, і прибирання, і навіть куховарство.
Я з цим категорично не згідна, ну хіба так має бути? Але їй слова сказати не можна, бо ж вона не терпить, зразу відповідає. А син мовчить, бо любить її, та й не хоче сім’ю руйнувати.
Допомогти з приготуванням святкового обіду невістка відмовилася, так я всю ніч не спала, щоб все встигнути приготувати, бо ж гостей покликала.
Я хвилювалася, що син знов один прийде, але ні – невістка теж з ним заявилася. Одягнена вся як з картинки. Я собі уявляю, скільки грошей вона на одяг витрачає. А свекру вона подарувала на ювілей всього тисячу гривень. Добре, що хоч син таємно від неї зробив батькові гарний подарунок – подарував газонокосилку, про яку він давно мріяв.
За столом невістка при всіх моїх родичах стала вихвалятися, яка вона бізнес-вумен, скільки грошей заробила. Похвалилася, що купила землю за містом, планує там будувати будинок, і облаштувала вже собі город, де зараз квіти вирощує.
Всі на неї захоплено дивилися, хвалили, казали, яка вона молодець. Але невістка жодним словом не обмовилася про те, що всього цього вона досягає за рахунок мого сина, бо скинула на нього і всю домашню роботу, і виховання дитини.
Мало того, що вона навіть дякую йому за це не сказала, так ще й стала його картати при всіх, що він мало заробляє, і якби він їй фінансово хоч трохи допомагав, то вони б вже будинок збудували.
Я побачила, як засмутився син, покликала невістку на кухню під приводом того, що каву гостям треба подати, і кажу їй, щоб вона перестала в очах моїх родичів очорнювати мені сина. А вона знову мені відповідає, мовляв, ви мені вказувати не будете, і взагалі – не втручайтеся.
Всі гості були в захваті від неї, а мені плакати хотілося, бо ж лише я одна знаю, якою ціною дається їй той успіх. Мені сина шкода, він домогосподаркою став коло своєї дружини-бізнесменки.
На наступний день син прийшов до нас, і я наважилася почати з ним серйозну розмову. Кажу, що якщо йому важко, нехай розлучається, ми з батьком його підтримаємо і допоможемо, будинок свій на нього перепишемо, щоб невістка не хвалилася, що вона має будинок.
Але син сказав, що його все влаштовує, свою дружину він любить і розлучатися не збирається.
Не знаю, чим допомогти своїй дитині. Напевно доведеться починати вчити його готувати борщі і вареники.
Мені все це дуже не подобається. А яка ваша думка? Чи так має бути?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
