– І що, Ви зовсім не спілкуєтеся з своїм сином? – здивовано питаю я сусідку.
– Та вже майже шість років. Він взяв собі за дружину неймовірно красиву дівчину. Спочатку все було добре. Я набирала його кілька разів на тиждень, а він такий зайнятий був, весь час поспішав. А потім настав день його народження. Я вибрала подарунок, торт і вирішила його відвідати. А потім… – старенька замовкла і опустила погляд.
– Що сталося? – питаю.
– Дружина його дала зрозуміти, що мене не дуже хочуть бачити. Дивлюся на Сергійка, а син не заперечує проти її слів. Я тортик залишила в передпокої і пішла. Після цього ми не спілкуємося.
– І він за всі шість років ні разу не пробував відновити стосунки? – мені не віриться в те, що трапилося.
– Ні. Хоча я одного разу йому дзвонила. Якраз виставила свою трикімнатну квартиру на продаж. Ми з Сергієм в ній були прописані. Я попросила сина бути присутнім при оформленні угоди. Він спочатку не хотів, але в підсумку я його вмовила, він всі папери підписав, я віддала йому його частку і все.
– А як ваше життя зараз складається? – здивовано питаю я.
– Просто чудово! Чоловік, тато Сергія, кинув мене, коли синові десять років було. Я вирішила, що для мене все втрачено, буду жити заради сина, нікого шукати не буду. Жили з сином добре, не лаялися. На четвертому курсі університету син пішов жити на знімну квартиру з друзями, стали менше з ним спілкуватися, але я за нього раділа. Періодично зідзвонювалися, я цікавилася його справами, допомога пропонувала. А потім він з тією дівчиною розписався і наше спілкування зійшло нанівець. По правді сказати, боляче мені, але я намагаюся триматися.
– Ви взагалі не бачитеся? – не можу я заспокоїтися.
– Кілька разів були дзвінки від нього. Я відповідала, що не можу спілкуватися, часу не вистачає. Це і справді так. Проживаю зараз в новому будинку, квартира однокімнатна. Житло та район мені дуже подобаються. Придбала собачку маленьку, гуляю з власниками інших собак, беремо участь у виставках. У мене безліч знайомих і подруг, для яких я знаходжу час поспілкуватися. А ось син для мене його не знаходить. Близько пів року тому побачила його в магазині з дружиною. Вона була при надії, ось-ось народить. Швидше за все, я вже стала бабусею.
– Вам не цікаво, хто у них – син або дочка?
– Цікаво, але не хочу випитувати це у них. Сергій повинен був сам повідомити мені. Не захотів, значить так і буде.
Мені стало неймовірно шкода як сина цієї жінки, так і її саму. Може, їм просто ніяково знову відновити спілкування? Я не розумію, як так можна.
Фото ілюстративне – primamedia.
