fbpx
Життєві історії
Бабуся Ніна мене уважно вислухала, а потім витягла з серванту якийсь згорток. Це були гроші, які я давала їй, вона їх не витрачала, а складала

20 років тому після закінчення педагогічного інституту мене по розподілу відправили в іншу область на роботу, я почала працювати вчителькою в сільській школі. Поселили мене у одинокої бабусі, яка згодом стала для мене рідною людиною.

Ніна Іванівна мала єдиного сина, який жив далеко і майже ніколи до неї приїжджав, тому бабуся прикипіла до мене як до рідної. Коли до мене посватався син голови сільради, Ніна Іванівна мене дуже відмовляла від цього шлюбу. Вона говорила, що Іван хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер.

Але Іван обіцяв, що з батьками ми будемо жити недовго, а з часом побудуємо і свою хату. Я вийшла заміж, переїхала до свекрухи, але про бабусю Ніну не забувала, завжди до неї після уроків забігала – то продуктів занесу, то грошенят підкину. Це дуже не подобалося мамі Івана, тому я намагалася робити це так, щоб вона не знала.

Почали ми будувати будинок. Я в школі взяла півтора ставки, працювала багато, всі гроші віддавала чоловікові, хотілося швидше збудувати будинок і переїхати з дому свекрухи. Працював і Іван, і навіть свекор нам багато в чому допомагав. За 6 років ми збудували будинок і навіть переїхали в нього.

І тут я дізнаюся, що в мого Івана є інша. Спочатку мені про це сказала одна сусідка, що бачила його в місті з якоюсь кралею, а потім він сам це підтвердив. Але запевнив мене, що з сім’ї йти не буде.

Я вирішила розлучитися, але на мене чекав сюрприз. З’ясувалося, що будинок який ми будували разом, повністю записаний на свекруху. Вони мені так і сказали, що з їхніми зв’язками я в жодному суді це не доведу.

За порадою я пішла до бабусі Ніни. Вона мене уважно вислухала, а потім витягла з серванту якийсь згорток. Це були гроші, які я давала їй, вона їх не витрачала, а складала. Тепер Ніна Іванівна мені їх повернула і сказала, що це буде мені стартом в нове життя. Порадила тікати подалі від них.

Тоді якраз жінки почали їздити за кордон на заробітки. Я теж наважилася поїхати і зовсім про це не шкодую. Вже майже 14 років я живу в Римі. Про свою колишню сім’ю знаю лише те, що Іван після розлучення так і не одружився, почав заглядати у чарку, тепер свекруха дуже шкодує про те, що наша сім’я не збереглася.

Поки жила Ніна Іванівна, я їй допомагала. Я дуже вдячна цій жінці за все.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page