Я вже досягла пенсійного віку, але виходити на пенсію я ще не планувала. Робота у мене не складна, і зарплата непогана, так що я могла б ще кілька років попрацювати.

Але донька почала просити, щоб я пішла з роботи і сиділа з онуком.

Для неї це було важливо. Вона мені пообіцяла, що буде допомагати фінансово.

За наполяганням дочки я звільнилася, і почала сидіти з дитиною.

Перших кілька місяців все було добре: і я ще мала якісь свої гроші, і дочка мені допомагала.

Я багато від них не хотіла, але ми домовилися, що вони з зятем компенсують мені хоча б частину зарплати, яку я втратила через те, що пішла з роботи.

Дочка пообіцяла доплачувати мені по 3 тисячі гривень в місяць, і так було майже пів року.

А нещодавно Вікторія сказала, що платити мені більше не зможе, бо їм самим не вистачає.

А що я зараз маю робити?

Пенсія у мене мінімальна, мені навіть інколи в зимові місяці не вистачає на оплату комуналки.

А ще потрібні гроші, щоб прогодуватися, одягнутися, купити собі речі першої необхідності.

Але і у них ситуація непроста, у них квартира ще в кредиті, а зарплати зараз суттєво зменшились.

Я їх розумію, але вони мають і мене зрозуміти, адже пенсії мені не вистачає, а на роботу назад мене ніхто не візьме.

Мені це було неприємно, тому що для мене це відчутна трата з бюджету, мені доводиться економити, щоб дотягнути до наступної пенсії.

При цьому я продовжую сидіти з онуком, бо більше нікому.

Але я дочку попередила, що буду змушена їй відмовити, і йти шукати роботу, погоджусь навіть на прибирання в місцевих магазинах.

Мені було заявлено, що якщо я так зроблю, то можу забути, що у мене є онук і дочка.

Це мене ще більше засмутило.

Це дорослі діти повинні допомагати батькам, а не батьки викручуватися і підлаштовуватися.

Я поки не можу вирішити, що робити далі, бо з кожним днем мені все важче – за одну лише пенсію зараз точно не проживеш.

Сидіти далі з онуком чи шукати роботу?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.