fbpx
Життєві історії
За мої заробітчанські гроші син збудував найкращу в селі хату, а коли я додому приїхала, то невістка мене навіть не впустила в дім. Сестра моя давно мене попереджала, що так буде, та повірити в це я не могла

Додому я приїхала, бо сестра моя сповістила, що мами не стало. Але на цьому сумні події не закінчилися.

Невістка мене в хату не пустила, хоча знала, що все збудовано за мої гроші.

Вдома мене не було 15 років. Я на заробітки в Італію поїхала, щоб дітям своїм допомогти, а вони виявилися дуже невдячними.

Головне питання, яке треба було вирішити – це забезпечити своїх дітей житлом.

У мене дітей двоє: син і донька. Я коли їхала, то їх з мамою своєю залишила.

Сина я вивчила, 5 років за нього в університеті платила. Згодом і доньці освіту дала, вона теж на платному вчилася.

Син захотів будинок будувати, то ж я всі гроші йому висилала. Ми з ним домовилися, що собі він будинок будує, а мені нашу стару хату, в якій ми всі колись жили, він підремонтує і доведе до ладу.

Мені хоромів не треба, але так, щоб гарно було і чистенько, аби я мала куди повернутися.

Потім донька заміж вийшла, я їй квартиру двокімнатну купила. Вона хотіла три кімнати, але мені грошей не вистачило.

Додому за 15 років я приїжджала всього 2 рази, і останній раз була ще 6 років тому.

Не їздила, бо не хотіла гроші витрачати на дорогу, та й робота така була, що важко було навіть на 2-3 тижні відпроситися.

Та не провести маму в останню путь я не могла, тому все кинула і приїхала.

Зайшла я на подвір’я до сина, його хату здалеку видно, а моя похилилася, до неї ніхто навіть і не брався.

Невістка вийшла, сказала, що сина нема вдома, і навіть в хату не запросила.

Пішла я до доньки, вона мене нагодувала, але не запропонувала залишитися, бо сказала, що місця немає.

Нагадала, що якби я їй купила трикімнатну квартиру, як вона і просила, то і для мене місце б знайшлося.

В результаті, пішла я ночувати до своєї сестри, сплакалася я так, що словами не передати.

А вона замість того, щоб мене пожаліти, стала картати мене, що не треба було всі гроші дітям пересилати, і що вона мене попереджала, щоб я про себе подумала.

Повертаюся я в Італію з важкою душею, прикро, бо розумію, що наступних кілька років треба ще попрацювати, щоб собі на житло заробити.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page