Додому я приїхала, бо сестра моя сповістила, що мами не стало. Але на цьому сумні події не закінчилися.
Невістка мене в хату не пустила, хоча знала, що все збудовано за мої гроші.
Вдома мене не було 15 років. Я на заробітки в Італію поїхала, щоб дітям своїм допомогти, а вони виявилися дуже невдячними.
Головне питання, яке треба було вирішити – це забезпечити своїх дітей житлом.
У мене дітей двоє: син і донька. Я коли їхала, то їх з мамою своєю залишила.
Сина я вивчила, 5 років за нього в університеті платила. Згодом і доньці освіту дала, вона теж на платному вчилася.
Син захотів будинок будувати, то ж я всі гроші йому висилала. Ми з ним домовилися, що собі він будинок будує, а мені нашу стару хату, в якій ми всі колись жили, він підремонтує і доведе до ладу.
Мені хоромів не треба, але так, щоб гарно було і чистенько, аби я мала куди повернутися.
Потім донька заміж вийшла, я їй квартиру двокімнатну купила. Вона хотіла три кімнати, але мені грошей не вистачило.
Додому за 15 років я приїжджала всього 2 рази, і останній раз була ще 6 років тому.
Не їздила, бо не хотіла гроші витрачати на дорогу, та й робота така була, що важко було навіть на 2-3 тижні відпроситися.
Та не провести маму в останню путь я не могла, тому все кинула і приїхала.
Зайшла я на подвір’я до сина, його хату здалеку видно, а моя похилилася, до неї ніхто навіть і не брався.
Невістка вийшла, сказала, що сина нема вдома, і навіть в хату не запросила.
Пішла я до доньки, вона мене нагодувала, але не запропонувала залишитися, бо сказала, що місця немає.
Нагадала, що якби я їй купила трикімнатну квартиру, як вона і просила, то і для мене місце б знайшлося.
В результаті, пішла я ночувати до своєї сестри, сплакалася я так, що словами не передати.
А вона замість того, щоб мене пожаліти, стала картати мене, що не треба було всі гроші дітям пересилати, і що вона мене попереджала, щоб я про себе подумала.
Повертаюся я в Італію з важкою душею, прикро, бо розумію, що наступних кілька років треба ще попрацювати, щоб собі на житло заробити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього