Оксана в свої 57 вже звикла до того, що з усім поралася сама. Аж тут, через роки, знову з’явився у її житті колишній чоловік.
Після усього, що сталося, він вважав, що має право ось просто так прийти і сказати, що знову буде жити з нею.
На її подвір’ї височів гарний будинок, також жінка мала невелику господарку.
Оксана вчителювала в місцевій школі: до обіду була на роботі, а потім до пізнього вечора поралася по господарству.
Жила сама, бо її єдиний син вже років 15 жив за кордоном. Та про маму він не забував, телефонував їй майже щовечора.
Син для Оксани був надією і опорою. Кілька років тому Андрій одружився, потім у нього народилася донечка.
Тоді Оксана до них на все літо поїхала, і з внуком поняньчилася, і з невісткою познайомилася, і з сином побула.
Раділо серце матері, що такого доброго сина виростила.
Коли Оксана їхала додому, син їй сказав, що дає їй гроші на будівництво будинку.
Хата, в якій жила Оксана, давно потребувала ремонту, але сама жінка подужати його не змогла б.
Андрій про це знав, тому і зробив для матері такий щедрий подарунок. Оксана спочатку відмовлялася, але син таки настояв на своєму.
Будувала вона будинок майже два роки. Найняла бригаду робітників, та й Андрій кілька разів прилітав додому.
Тепер у Оксани чи не найкраща хата в селі. От тільки хвилювалася вона постійно, що не зможе сину за це віддячити. А він у відповідь лише посміхався, казав, що це він ще перед нею в боргу.
Андрія Оксана ростила одна. Її чоловік пішов від неї, коли дитині було всього три роки. Павло разом з іншими чоловіками з села їздив на заробітки.
Одного разу приїхали додому всі, крім Павла. Він через сусіда дружині листа передав.
В ньому повідомив, що планує розлучатися, бо зустрів іншу жінку. Обіцяв, що гроші на сина буде передавати через односельчан, але далі обіцянок це не дійшло.
Так і жили – весь навчальний рік Оксана працювала в школі, а влітку підробляла в сусідньому селі на полі.
Додатковий заробіток постійно відкладала, повторюючи, що це синові на освіту.
Андрій після школи в столичний університет поступив, вчився на державній формі навчання, Оксана з відкладених грошей оплачувала його життя в столиці.
А після закінчення університету Андрій поїхав в Німеччину на навчання, і там і залишився. Тепер вже він має можливість мамі допомогти.
Одного суботнього ранку Оксана поралася на грядках біля хати, як побачила, що на її подвір’я зайшов незнайомий чоловік.
Але дуже швидко в незнайомцю вона впізнала Павла. Колишній чоловік несміливо привітався і запитав, чи можна зайти.
Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого.
І тут Павло згадав про сина.
Почав говорити Оксані, що він теж має право жити в будинку, який збудував їх спільний син.
Оксана впустила його пожити в літню кухню, вирішила, що порадиться з сином, що робити далі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться