fbpx
Життєві історії
За два дні до весілля, в життя Ірини повернувся Павло. Вона саме закінчувала останній урок, як побачила на шкільному подвір’ї його

Останній тиждень передвесільної метушні добігав до кінця. Найбільше хвилювалася мама, адже видавала заміж свою єдину доньку, хоча, ще не давно, вже втратила всяку надію.

Іринка росла єдиною донькою в сім’ї Марії і Степана. Все, що придбали батьки, а нажили вони чимало, бо славилися багачами на все село, було для єдиної донечки. Коли Ірина закінчила школу, поступила в інститут – дівчина завжди мріяла стати вчителькою. Відтоді усе і пішло в житті дівчини шкереберть.

Якось після сесії приїхала Іринка додому змарніла і сумна. Марія бачила, що щось недобре коїться з донькою, але списувала все на важке навчання. Та якось донька не втрималася, розридалася на плечі у матері і розповіла їй про Павла, якого кохає понад життя. Та хлопець, погравшись з нею в любов, кинув її. Якраз перед останнім іспитом подруга шепнула Ірині, що її коханий одружується з іншою, яка чекає від нього дитину.

Не повіривши у слова подруги, дівчина кинулася з розпитуваннями до Павла. А той лише зверхньо відповів:

– Ти, що, справді думала, що така, як ти, дівчинка з села, може серйозно мене зацікавити? Ти знаєш, яка Вероніка вишукана, тобі до неї ще ой як далеко. І не намагайся – не наздоженеш. Тому повертайся в своє село і там шукай свою долю.

На канікулах Ірину було не впізнати, як не намагалася мама заспокоїти доньку – нічого не виходило, занадто важко дівчина переживала усе, що з нею сталося. Марія ледь вмовила доньку повернутися на навчання, адже залишилось небагато, всього півтора року, а Ірина навідріз відмовлялася їхати в місто, де все їй мало нагадувати про втрачену любов.

Зібрала Марія доньку, відправила на навчання, а щоб легше їй було, домовилися з батьком забрати доньку з гуртожитку і зняти для неї квартиру. Так і зробили. Господарем квартири виявився 30-річний Іван. Як потім з’ясувалося, чоловік був вдівцем, нещодавно втратив дружину, у нього на руках залишилася трирічна донечка.

Іван переїхав жити до своїх батьків, які допомагали з донькою, а квартиру вирішив здавати.

Ірина відразу сподобалася Івану, оскільки була дівчиною не лише розумною, але й дуже красивою. Прикипіла до неї і маленька Марія. Ірина часто після занять гралася з дитиною, набуваючи досвіду, який, як вона думала, пригодиться їй в майбутній професії. Та Іван розумів, що дівчина варта більшого, тому коли Ірина закінчила навчання і повернулася в село – не затримував її, відпустив, хоча за півтора року дуже звик до дівчини і навіть закохався.

Вже п’ять років Ірина працювала в селі учителькою. Після роботи дівчина замикалася у себе вдома. Батьки не на жарт хвилювалися, адже донька рішуче відкидала залицяння усіх кавалерів. В якийсь момент Марія вже втратила надію, що єдина донька подарує їй онуків.

Та якось до їхнього подвір’я приїхала автівка, Ірина якраз повернулася з роботи. Це був Іван з Алінкою. Дівчинка захотіла особисто приїхати до Ірини, щоб запросити її на свій день народження. Ірина не відмовила… А потім все закрутилося якось само собою. Іван був дуже уважним і люблячим, тому коли запропонував дівчині одружитися, Ірина відповіла згодою.

Весілля домовилися відгуляти в селі, невеличке, на кілька десятків найближчих родичів і друзів. Найбільше цьому раділа Алінка, яка не переставала кликати Ірину мамою.

І ось, за два дні до весілля, в життя Ірини повернувся Павло. Вона саме закінчувала останній урок, як побачила на шкільному подвір’ї його – людину, яка причинила їй стільки болю.

Як виявилося, життя з красивою і перспективною Веронікою у нього не склалося. Від спільних знайомих Павло дізнався, що Ірина виходить заміж, отож вирішив приїхати, і вберегти її від необдуманого вчинку.

– Я знаю, що ти досі кохаєш мене, – почав Павло. І я теж всі ці роки не переставав тебе любити. Давай будемо разом. Навіщо тобі зв’язувати життя з чужою дитиною. У нас свої будуть.

Ірина, вислухавши Павла, нічого йому не відповіла. Та слова хлопця посіяли в її серці серйозне сум’яття. І як тепер бути, дівчина не знала, що їй робити.

Марія першою помітила, що з Іринкою знову щось не так. Вирішила поговорити. Коли почула розповідь доньки, і сама не на жарт розхвилювалася.

– Доню, тут тобі ніхто не порадник. Слухай своє серце.

В суботу на подвір’ї Марії і Степана вигравали весільні музики. Вони видавали заміж свою єдину доньку. Поруч з нареченою стояла щаслива Алінка, яка нарешті знайшла маму.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page