Останній тиждень передвесільної метушні добігав до кінця. Найбільше хвилювалася мама, адже видавала заміж свою єдину доньку, хоча, ще не давно, вже втратила всяку надію.
Іринка росла єдиною донькою в сім’ї Марії і Степана. Все, що придбали батьки, а нажили вони чимало, бо славилися багачами на все село, було для єдиної донечки. Коли Ірина закінчила школу, поступила в інститут – дівчина завжди мріяла стати вчителькою. Відтоді усе і пішло в житті дівчини шкереберть.
Якось після сесії приїхала Іринка додому змарніла і сумна. Марія бачила, що щось недобре коїться з донькою, але списувала все на важке навчання. Та якось донька не втрималася, розридалася на плечі у матері і розповіла їй про Павла, якого кохає понад життя. Та хлопець, погравшись з нею в любов, кинув її. Якраз перед останнім іспитом подруга шепнула Ірині, що її коханий одружується з іншою, яка чекає від нього дитину.
Не повіривши у слова подруги, дівчина кинулася з розпитуваннями до Павла. А той лише зверхньо відповів:
– Ти, що, справді думала, що така, як ти, дівчинка з села, може серйозно мене зацікавити? Ти знаєш, яка Вероніка вишукана, тобі до неї ще ой як далеко. І не намагайся – не наздоженеш. Тому повертайся в своє село і там шукай свою долю.
На канікулах Ірину було не впізнати, як не намагалася мама заспокоїти доньку – нічого не виходило, занадто важко дівчина переживала усе, що з нею сталося. Марія ледь вмовила доньку повернутися на навчання, адже залишилось небагато, всього півтора року, а Ірина навідріз відмовлялася їхати в місто, де все їй мало нагадувати про втрачену любов.
Зібрала Марія доньку, відправила на навчання, а щоб легше їй було, домовилися з батьком забрати доньку з гуртожитку і зняти для неї квартиру. Так і зробили. Господарем квартири виявився 30-річний Іван. Як потім з’ясувалося, чоловік був вдівцем, нещодавно втратив дружину, у нього на руках залишилася трирічна донечка.
Іван переїхав жити до своїх батьків, які допомагали з донькою, а квартиру вирішив здавати.
Ірина відразу сподобалася Івану, оскільки була дівчиною не лише розумною, але й дуже красивою. Прикипіла до неї і маленька Марія. Ірина часто після занять гралася з дитиною, набуваючи досвіду, який, як вона думала, пригодиться їй в майбутній професії. Та Іван розумів, що дівчина варта більшого, тому коли Ірина закінчила навчання і повернулася в село – не затримував її, відпустив, хоча за півтора року дуже звик до дівчини і навіть закохався.
Вже п’ять років Ірина працювала в селі учителькою. Після роботи дівчина замикалася у себе вдома. Батьки не на жарт хвилювалися, адже донька рішуче відкидала залицяння усіх кавалерів. В якийсь момент Марія вже втратила надію, що єдина донька подарує їй онуків.
Та якось до їхнього подвір’я приїхала автівка, Ірина якраз повернулася з роботи. Це був Іван з Алінкою. Дівчинка захотіла особисто приїхати до Ірини, щоб запросити її на свій день народження. Ірина не відмовила… А потім все закрутилося якось само собою. Іван був дуже уважним і люблячим, тому коли запропонував дівчині одружитися, Ірина відповіла згодою.
Весілля домовилися відгуляти в селі, невеличке, на кілька десятків найближчих родичів і друзів. Найбільше цьому раділа Алінка, яка не переставала кликати Ірину мамою.
І ось, за два дні до весілля, в життя Ірини повернувся Павло. Вона саме закінчувала останній урок, як побачила на шкільному подвір’ї його – людину, яка причинила їй стільки болю.
Як виявилося, життя з красивою і перспективною Веронікою у нього не склалося. Від спільних знайомих Павло дізнався, що Ірина виходить заміж, отож вирішив приїхати, і вберегти її від необдуманого вчинку.
– Я знаю, що ти досі кохаєш мене, – почав Павло. І я теж всі ці роки не переставав тебе любити. Давай будемо разом. Навіщо тобі зв’язувати життя з чужою дитиною. У нас свої будуть.
Ірина, вислухавши Павла, нічого йому не відповіла. Та слова хлопця посіяли в її серці серйозне сум’яття. І як тепер бути, дівчина не знала, що їй робити.
Марія першою помітила, що з Іринкою знову щось не так. Вирішила поговорити. Коли почула розповідь доньки, і сама не на жарт розхвилювалася.
– Доню, тут тобі ніхто не порадник. Слухай своє серце.
В суботу на подвір’ї Марії і Степана вигравали весільні музики. Вони видавали заміж свою єдину доньку. Поруч з нареченою стояла щаслива Алінка, яка нарешті знайшла маму.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
