fbpx
Життєві історії
За декілька днів до Нового року до мене мала прийти зовиця, щоб я їй пофарбувала волосся. Ми домовилися на дві години дня, але у мене донька лягла спати в цей час. Я тоді попросила чоловіка, щоб подзвонив сестрі і попросив, щоб прийшла пізніше. Краще б я не просила Миколу про це

Я працювала перукарем, а зараз сиджу в декреті, тому на роботу не ходжу, але до мене мої клієнтки ходять додому, коли я маю вільний час, то роблю їм зачіски, фарбую волосся і стрижу вдома – таким чином маю змогу заробити якусь копійку, що в наш час дуже добре.

До мене завжди ходить зовиця, я з неї грошей брати не хочу, адже, як би там не було, вона рідна сестра мого чоловіка, але вона сама дає мені 100 гривень. Це не багато, адже в перукарні вона заплатила б набагато більше, тому я беру ці гроші, коли вона дає. Цього разу вона теж мала прийти до мене, ми домовилися на дві годин дня, але я ніяк не могла вкласти спати нашу донечку, вона лише в дві години заснула. Я попросила чоловіка, щоб подзвонив сестрі і сказав, щоб прийшла пізніше, десь о третій годині дня. Микола сказав, що не хоче людині набридати і, нехай приходить, коли буде зручно, чому вона має підстроюватися під нас.

Мені не сподобалося це і я дорікнула чоловікові, невже йому байдуже, що дитині потрібно поспати і сестра важливіша за немовля, що якщо йому байдуже до нас, то він може йти до своєї родини, якщо більше дбає за рідних своїх. Слово за слово і чоловік став збирати речі.

Щиро кажучи з чоловіком ми останнім часом жили недобре. він ніколи мені нічого не допоможе вдома, хоча я розумію, що він втомлюється на роботі, але я багато не прошу, іноді хоч годину у вихідні дні посидіти з дитиною, щоб я хоч трішки приділила час для себе, але він каже, що у вихідні дні має відпочивати від своєї роботи, адже це його вихідний. Але у мене вихідних немає. Невже я не маю права на якусь вільну годину?

А ще чоловік, коли йому щось не подобається, або у нас якесь дріб’язкове непорозуміння, він постійно ходить і мовчить, от просто перестає зі мною розмовляти. Так може бути день-два, а то і більше. Але я так не можу. Я завжди все йому пробачаю, адже непорозуміння є у кожній сім’ї, якась година пройшла і я говорю до нього, хочу спілкуватися, розмовляю, а він мовчить, просто ходить і мовчить, ні до мене, ні до дитини не заговорить – образився бачте. Мене це так втомлювало.

А ще Микола постійно економить на усьому. У нас і квартира є, і автомобіль – все, що необхідно для життя звичайної людини. Але він вічно відкладає гроші на щось. Я прошу його хоч іноді сходити в кафе, чи ресторан, адже він добре заробляє, але чоловік постійно відмовляє, каже що на таке у нас грошей немає. Цього року я так просила його поїхати відпочити, вже мовчу про закордон, хоча б в Одесу на море, але Микола, як завжди сказав, що грошей немає. Але ж вони є! На якусь техніку, вже другий комп’ютер хоче купити, щоб для роботи окремий був, на депозите щомісяця щось відкласти треба, говорить він мені. Але хіба все в грошах вимірюється, матеріального ще ніхто з собою у вічність не забрав, скільки грошей не дай – все мало буде. Потрібно і для душі щось. Але це не про мого чоловіка.

Ось зараз він пішов. Образився. Вже три дні минуло, Микола не телефонує, я дзвоню – не відповідає. Наша донечка дуже любить тата, коли він йшов, вона просилася, щоб він взяв її на ручки, несла іграшки, щоб погрався з нею, а він мовчить, ні мені, ні їй нічого не каже. І зараз – тата немає, а вона сумненька весь час. І чоловік наче й людина непогана, але у нього такий складний характер, з яким навіть мені важко змиритися.

Зараз вже думаю, як повернути його додому, адже непорозуміння в усіх сім’ях бувають, ми люди дорослі, маємо бути мудрими, у нас донечка росте. Невже так просто можна зруйнувати сім’ю? Навіть не знаю, як з ним помиритися, щоб не осоромитися перед родиною.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page