З чоловіком ми прожили майже 20 років, і за цей час я біля нього нічого доброго і не бачила.
Одружилися ми рано, пішли жити до моєї мами в хату, бо Юрій приїхав з іншої області, і там у нього теж нічого не було.
Чоловік обіцяв мені “золоті гори”, казав, що як я вийду заміж за нього, він буде з усіх сил старатися, щоб зробити моє життя кращим.
Проте, далі обіцянок справа не пішла. Поступово, один за одним, у нас народилося двоє дітей, а Юра, замість того, щоб думати як гроші заробляти, став собі тихенько у чарку заглядати.
Ми жили дуже бідно, я працювала в сільраді прибиральницею, бо іншої роботи в селі не було. Але брала ще підробітки – я добре вміла пекти, і мою випічку люди замовляли хто на день народження, хто на весілля, і з цього я мала хоч якийсь заробіток.
Коли молодша донька школу закінчувала, у нас була така біднота, що ми навіть дитині сукню гідну на випускний купити не могли.
І тоді я не витримала, і сказала чоловікові, що далі так не можу, і хочу розлучення.
Це вплинуло на нього, бо відразу після цього він кинув пити і поїхав в столицю на заробітки.
За 4 місяці Юра привіз аж 200 доларів, я ледь не розплакалася, коли побачила цей мізер, адже борги у нас були значно більшими, і я розраховувала на більшу суму. Мені було не зрозуміло, куди чоловік діває гроші?
Юра розповідав мені, яке в столиці життя дороге, і тому йому нічого не залишається, і я йому майже повірила, поки одного разу випадково моя подруга не поїхала в Київ і не побачила його там з іншою жінкою.
У моєї колежанки чоловік працює провідником в поїзді, і вона часто з ним катається до столиці, погуляє там день, і відразу назад.
От вона Юру мого і побачила, як він гуляв за ручку з якоюсь молодою панянкою.
Вона мені це розповіла, а я повірити не можу? Як він міг? Коли він встиг взагалі?
Чоловік приїхав додому через тиждень, і я попросила його все пояснити. Звичайно, він все заперечує, каже, що такого не було і бути не могло.
Що мені робити? Кому в цій ситуації вірити?
Чоловік все заперечує, а подруга злиться, що взагалі мені про це сказала.
– Не віриш – не треба. Роби як знаєш, – сказала вона мені.
Але справа якраз в тому, що я не знаю, як правильно вчинити. Може я себе і накручую, але 200 доларів за 4 місяці – то таки замало…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.