fbpx

За 22 роки в Італії я практично ні до чого не доробилася. Зрозуміла я це лише тоді, коли моя сестра приїхала, і заробила за 8 років на дві квартири. Тепер наші родичі на мене поглядають скоса, мовляв, а що ж я робила весь цей час на заробітках

Так виходить, що за 22 роки в Італії я практично ні до чого не доробилася.

Дійшло це до мене лише тоді, коли моя сестра приїхала, і заробила за 8 років на дві квартири.

Тепер наші родичі на мене поглядають скоса, мовляв, а що ж я робила весь цей час на заробітках?

Мені зараз 65 років, а поїхала я з дому в 43. Тоді я розлучилася з чоловіком і вирішила почати життя спочатку.

Мама ще була жива, вона жила зі мною в старій хаті.

Діти мої на той час вже були не маленькими: старшому сину вже 19 виповнилося, а молодшому 17. Я їх на маму лишила, а сама поїхала.

Сини одружилися і пішли жити в зяті. Але обидва взяли собі наречених з нашого села.

От я їм і висилала гроші, ділячи свою зарплату на три частини: щось собі залишала, а решту їм двом віддавала.

Заробляла я 900-1000 євро в місяць, синам присилала по 300-400 щомісяця.

Куди вони ці гроші дівали, я їх не питала, бо вважала своїх дітей достатньо мудрими.

В результаті – гроші витратилися невідомо на що, а сини як не мали нічого, так і не мають. Хоч би на квартири собі відклали, а то досі в приймах у сватів живуть.

Інша справа – моя сестра. Вона націлено їхала, щоб купити своїм дітям житло. У неї дві дочки.

Вони виявилися мудрішими за моїх синів, бо заробітчанські гроші в мами не брали, а погоджено складали спочатку на одну квартиру, а потім на іншу.

Чотири роки сестра пропрацювала, і купила старшій доньці квартиру, а потім, ще чотири, і таке саме житло вона придбала молодшій.

Тепер каже, що до літа ще залишиться тут, щоб додому з пустими руками не повертатися, і все.

А я сиджу і думаю, що я роблю не так?

За 22 роки я не заробила ні на квартири, ні на машини! Так, покращила фінансове становище дітей, але нічого більше не досягла.

Нарешті і я задумалася над своїм життям.

Тепер я більше не буду нічого висилати своїм синам, нехай самі про себе дбають! А я, щоб не бути гіршою за свою сестру, теж мушу хоч одну квартиру купити!

Я ж по-суті і не маю куди повертатися, бо хату свою я так і не відремонтувала.

Виходить, що я змарнувала всі ці роки, бо мої заробітчанські гроші пішли по вітру.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page