У шлюбі я прожила 22 роки, а рік тому, на жаль, мого чоловіка не стало.
Жили ми з ним дуже добре, я зараз згадую лише найкраще, що у нас було. Двійко діток ми разом виростили, але сини наші поїхали з дому вчитися. І тепер, я залишилася одна в нашому будинку, який в свій час ми разом збудували.
Мама мого чоловіка стала сильно нездужати останнім часом, занадто боляче вона сприйняла той факт, що її сина не стало в такому доволі молодому віці.
Свекруха спочатку в лікарні лежала, тепер вдома, і всі чоловікові родичі напосідають на мене, що я повинна її забрати до себе, адже я живу одна в великому будинку.
Робити це я не маю найменшого бажання, адже за всі ці роки мого шлюбу, налагодити стосунки з свекрухою у мене так і не вийшло.
Коли я виходила заміж, мама мого чоловіка була проти нашого шлюбу і не приховувала цього. Вона в очі мені не раз говорила, що я не пара її синові.
Через це у нас з чоловіком виникали сварки і непорозуміння, але добре, що ми змогли бути розумнішими, не зважали на вихватки свекрухи, стали будувати собі окреме житло, тому і змогли зберегти шлюб.
За роки подружнього життя чого тільки я не натерпілася від свекрухи. Спочатку вона приперлася на наше весілля з колишньою дівчиною мого чоловіка, яка їй подобалася.
Потім вона стала натякати синові, що діти не від нього. Їм же казала, що тато скоро від них піде до іншої.
Скільки я сліз пролила за цей час! Якби не мама чоловіка, всього цього могло б і не бути.
І як після цього я маю до неї ставитися? Якщо за 22 роки вона мені жодного доброго слова не сказала!
У свекрухи є донька, але вона далеко живе, і не має бажання забирати маму до себе. Власне, саме зовиця підказала ідею, що найкраще мамі буде зі мною. Навіть пообіцяла, що якщо я погоджуся, то вона не буде претендувати на мамину однокімнатну квартиру.
– Залишиться комусь з твоїх хлопців, – сказала мені сестра чоловіка.
Але це домовленість на словах. У мене в сім’ї все інакше. Ми з сестрою домовилися, що за мамою вона доглядатиме. За це отримає квартиру. Я ж написала на неї відмову. Вважаю це правильним.
Свекруху я взяла до себе, але не через квартиру. Просто я собі подумала, що у мене в сім’ї теж 2 хлопці росте, і я теж свекрухою буду. Дітей треба прикладом вчити.
До того ж, я в своєму житті завжди намагалася все робити по-людськи, не віддавати злом за зло, бо тоді його в світі більше буде. А так хочеться, щоб на землі було хоч трохи більше добра!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.