fbpx

За 20 років в Італії Лесі вдалося зробити навіть більше, ніж вона планувала. Будинок їхній зять збудував на славу, такого на все село ні у кого нема. І сину вона теж нову хату, з нуля, допомогла збудувати. Коли Леся стала на подвір’ї будувати ще літню кухню, ніхто не розумів, для чого вона це робить. А Леся не могла зізнатися ні дітям, ні Івану, що вона вже кілька років спілкується з своїм першим чоловіком, і вони планують зійтися, коли вона додому повернеться

У Лесі було золоте серце, всі, хто її знали, завжди дивувалися її доброті та щирості. Не зважаючи на своє нелегке життя, Леся завжди намагалася допомагати людям, чим могла.

Заміж Леся вийшла у 18 років. То було велике кохання, яке раз у житті приходить.

Весілля не робили, бо не було за що. Розписалися і стали жити в хаті, яка Григорію дісталася у спадок від його тітки, у якої не було своїх дітей.

Хата була стара, і потребувала ремонту, але молодята раділи, що свій кут був, а все решту вони планували нажити разом, бо роботи не боялися.

Григорій знайшов бригаду чоловіків, які їздили на заробітки на будову, і став з ними їздити, бо там можна було доволі непогані гроші заробити.

Тим часом Леся синочка коханому народила, Богданом назвали. Тепер вже вони удвох батька з заробітків чекали.

Перші кілька років все було добре, вони змогли навіть будинок відремонтувати. Але Григорій пообіцяв, що це лише початок, і далі вони будуть будинок будувати, а в підтвердження своїх слів викопав і залив фундамент.

Та цьому будинку не судилося бути збудованим, бо одного разу не приїхав Григорій додому. Усі чоловіки перед Різдвом, як завжди, повернулися додому, але Григорія з ними не було.

Коли Леся стала розпитувати, де її чоловік, вони лише очі від неї ховали, бо не знали, як сказати дружині, що її чоловік на чужині знайшов собі іншу жінку.

Та потім сам Григорій все пояснив в листі. Просив дружину пробачити його, пояснив, що по-іншому вчинити не може, бо та жінка двійню від нього чекає. А щоб Леся на нього зла не тримала, після їхнього розлучення будинок залишається їй і їхньому Богданчику.

Наступних кілька років Леся оговтувалася від того, що сталося, а щоб швидше все забути, вона багато працювала.

Саме на заводі вона і зустріла свого другого чоловіка. Вийшла за нього заміж, бо пошкодувала його. Іван був з багатодітної родини, не мав свого житла, жив в гуртожитку і ходив постійно голодний.

Леся спочатку його підгодовувала, собі принесе котлеток, і йому прихопить. То гудзик йому пришиє, то забере додому куртку випрати.

А потім сама йому запропонувала до себе в село переїжджати. Розписалися, щоб люди їх не судили, і стали собі жити.

В другому шлюбі Леся народила ще донечку. Іван був хорошим батьком, але газдувати не вмів, фундамент як стояв, так і залишився, Іван боявся починати будову, бо казав, що у них на це грошей немає.

– Інші люди теж грошей не мають, але якось будують. А чим ми гірші? За 20 років, які ми з тобою разом, вже давно могли щось збудувати, – казала Леся чоловікові.

Та коли вона зрозуміла, що чоловік з місця не зрушить, то вирішила, що сама на заробітки поїде, адже діти вже дорослі давно, дочка навіть вже встигла заміж вийти, а син якраз збирався одружуватися, то ж грошей родині треба було багато.

Іван навіть слова не сказав, коли Леся оголосила, що в Італію їде. Радів, що донька, яка зятя привела додому, буде поруч, то він вже не пропаде.

За 20 років в Італії Лесі вдалося зробити навіть більше, ніж вона планувала. Будинок їхній зять збудував на славу, такого на все село ні у кого нема. І сину вона теж нову хату, з нуля, допомогла збудувати.

Коли Леся стала на подвір’ї будувати ще літню кухню, ніхто не розумів, для чого вона це робить.

А Леся не могла зізнатися ні дітям, ні Івану, що вона вже кілька років спілкується з своїм першим чоловіком, і вони планують зійтися, коли вона додому повернеться.

Вигнати Івана з дому вона не могла, шкодувала його дуже, без них він же пропаде. А так вона йому невеличкий будиночок збудує, і він собі там буде віку доживати. А вони з Григорієм в новій хаті жити будуть.

Коли донька таки про це дізналася, то такий крик підняла, що на інший кінець села було чути. Вона була проти того, щоб в їхній хаті жив чужий чоловік.

А Григорій, у якого там, на чужині, нічого не склалося, наполягав на тому, що він хоче жити в селі, на своєму обійсті.

Як правильно поступити, Леся не знала, але про всяк випадок продовжувала добудовувати літню кухню для Івана, бо шкода їй його дуже.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page