Ми з чоловіком все життя збирали гроші, адже у нас підростало двоє дітей. Особливо ми відкладати не мали з чого, адже ніколи не жили дуже багато.
Тому, наші заощадження росли дуже повільно. Я ніколи не дозволяла ні собі, ні чоловікові, навіть у найважчі часи брати звідти гроші. Тож, коли наші діти виросли, ми мали з чого їм весілля зробити, і на перший внесок на квартиру і сину, і доньці, дали ми.
Свати нам у цій справі допомогли, а потім вже самі діти підхопили, і стали виплачувати щомісячці платежі. Так що, і син, і донька тепер мають власне житло, і це, я вважаю, найголовніше.
Поки молоді сім’ї ще платили кредит, ми з чоловіком намагалися допомагати їм з продуктами – привозили з села їм абсолютно все, що самі мали, щоб вони хоч на їжі могли економити, зараз все купити в місті – це чималі витрати. А ми привеземо з дому і м’ясо, і яйця, і картопельку, і закрутки – так що весь тиждень можна жити і нічого не купувати.
Саме тому я вважала, що для своїх дітей ми зробили все, що в наших силах. А коли вони закінчили з виплатами кредитів, і стали на ноги, я вирішила, що знову час складати гроші, але тепер вже для нас.
Ми з чоловіком до молодості не йдем, не хочеться бути тягарем для своїх дітей в старості.
Чоловік мій має золоті руки, займається на будівництві, і досі ще заробляє непогані гроші. Та й пенсія у нас обох є, тож відкладати я маю з чого.
Лише за 2 останні роки я зібрала 200 тисяч гривень. Про ці гроші я дітям не казала, але якось донька прийшла до мене, допомагала мені прибирати вдома, і побачила мій сховок.
Вона дуже втішилася, і вже стала складати плани, що вона собі купить за ці гроші. Зять якраз хотів машину поміняти, і їм цієї суми вистачило б.
Але я доньку відразу попередила, що нічого я їй давати не збираюся, а про ці гроші вона може забути – ми з чоловіком їх для себе на старість бережемо.
Донька ще більше образилася:
– Мамо, у вас є ми з братом, і про свою старість ви з батьком можете точно не хвилюватися. Ми ж вас не кинемо, – стала говорити донька. – Ці гроші у вас зараз просто без толку лежать, а ти ними могла б нам неабияк допомогти.
Я сказала доньці, що свого рішення змінювати не збираюся, адже я така людина, в мене має бути сховок про всяк випадок, інакше мені неспокійно.
Тепер і дочка, і син (бо сестра йому все розповіла), на мене ображаються.
Але я не розумію, що я зробила не так? В чому я винна?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.