Тут я багато зустрічала історій про заробітчанок, і хочу розповісти свою. Довго думала, чи варто, адже всі історії дуже схожі одна на одну – жінка їде на чужину, витрачає 20 своїх найкращих років, щоб заробити собі чи своїм дітям на житло, і загалом, підвищити свій рівень життя, а вдячності ніякої.

Я не знаю жодної історії, коли наші жінки їхали з “добра”, як правило, у всіх була безвихідна ситуація. Я така сама, поїхала тому, що не мала свого житла, тому, що хотіла своєму сину допомогти, тому, що чоловік не хотів рухатися і досягати більшого.

Потрапила я в Рим, тут пропрацювала баданте вже 18 років. І хочу вам сказати, що не зважаючи на важку працю, я навіть була щасливою. Спробую пояснити. Я народилася в багатодітній сім’ї в 59 році, жили ми в селі, всі накупу в маленькій старій хаті. Тато йшов на роботу, мама в колгосп, а ми залишалися вдома самі, часто були голодні.

Своє дитинство я навіть згадувати не хочу, настільки все було погано. Грошей взагалі не було, тому коли я трохи підросла, я з сестрою їздила на базар і продавала різні сезонні продукти: весною ми збирали підсніжники, літом – ягоди, восени – гриби. Маленькою дівчинкою я мріяла стати кондуктором, бо бачила в нашому рейсовому сільському автобусі, що у кондукторів завжди є гроші.

Не стала я багатшою і тоді, коли вийшла заміж. Ми з чоловіком працювали на заводі, отримували зарплату, за яку ледве вдавалося прожити місяць, і потім чекали на наступну. Я залишилася жити біля батьків, бо була наймолодшою, тому ми всі мешкали в тій самій нашій старій хаті.

Я поїхала на заробітки, і жодного дня про це не пошкодувала. Бо в Італії я побачила життя, мені наче світ перевернувся. Тут я вперше побачила море! Уявляєте? Ми з чоловіком не могли собі дозволити відпочинок на морі, а тепер я можу хоч всі вихідні їхати відпочивати.

Побачила я Ватикан, Папу Римського теж, люблю їздити туди на месу, коли маю можливість. Також від італійок я навчилася доглядати за собою і як би це дивно не звучало – любити себе.

Поки я була в Італії, не стало і моїх батьків, і мого чоловіка. За 18 років син побудував за мої гроші великий будинок, зараз вони з невісткою і внуками там живуть. А коли я повернуся, то буду жити з ними.

Невістка у мене хороша, я люблю її як рідну доньку. А кілька днів тому вона мені зателефонувала і сказала, що мій син завів собі роман на стороні, а з нею хоче розлучитися.

Я сина попередила: буду на стороні невістки! Якщо він надумає розлучатися, я її з внуками лишу в нашому будинку, а його відправлю на всі чотири сторони, не подивлюсь, що то моя рідна дитина.

Навіть не знаю, що краще? Живеш в тотальній бідності – погано, щастя нема. Дала будинок і все в ньому, тільки живи і радій – так стало ще гірше.

Може син і одумається, а якщо ні – зроблю так, як пообіцяла. І ніхто мене не засудить.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.