Два роки тому я приїхала з Італії, де багато років була на заробітках. Зрозуміло, що гроші у мене ще досі є, я намагалася собі відкласти певну суму, щоб потім ні у кого нічого не просити.
Мені 60 років, на офіційну роботу мені йти уже пізно, але я постійно шукаю якісь підробітки, адже в Італії я навчилася багато чого робити.
Роботи не боюся, тому що хочу бути фінансово незалежною.
В мене є відкладена доволі серйозна сума в євро, на квартиру вистачило б, і ще на ремонт залишилося б.
Моя єдина донька Тетяна зараз має фінансові труднощі, вони з чоловіком вирішили розширятися, але щоб купити нову квартиру, потрібні гроші, яких у них немає.
У шлюбі дочка вже 15 років, народила двох донечок. Дівчатка вже дорослі, старшій внучці 14, молодшій – 12, і їм усім стало тісно в їхній двокімнатній квартирі.
Тому Тетяна прийшла до мене з проханням, щоб я купила їм квартиру, адже добре знає про те, що у мене є заробітчанські гроші.
Але я відмовилася, бо ці гроші я відклала собі на безбідну старість.
Коли я була в Італії я бачила, як їхні літні пенсіонери проводять свій вільний час. І я теж так хочу – і відпочивати на курортах, і добре харчуватися, і доглядати за собою.
Дочка мене не зрозуміла, дуже образилася.
Я не розумію – за що?
Скільки разів я зятю говорила, щоб рухався, їхав кудись за кордон гроші заробляти, адже у нього дві дочки підростає.
Але чоловік доньки чемно ходив на роботу в свій офіс, отримував стабільну зарплату, і був усім задоволений. І це в той час, коли я важко гарувала на чужині.
Хто йому заважав теж їхати і гроші заробляти?
А тепер їм мої гроші спокою не дають.
Внучок мені шкода, але що я можу зробити, адже у них є батьки, нехай дбають про те, щоб у дітей було все.
Я свою дочку сама ростила, бо давно з чоловіком розлучилася.
Та я змогла її навіть житлом забезпечити – віддала їй після весілля квартиру своєї мами, в ній вони і досі живуть.
Але ж за 15 років можна було і щось змінити при бажанні.
Одним словом, свої гроші я їм не віддам.
Єдиний варіант, на який я погоджуся – позичу на деякий час, але під відсотки. Нехай зять думає.
Ну хіба я не права?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.