Моя донька мене так засмутила, що словами не передати! Вона мені днями зателефонувала і повідомила, що прийняла назад свого чоловіка! Я навіть не знаю, як на це реагувати.
Першою моєю реакцією було перестати спілкуватися з донькою, і більше не висилати їй жодного євро!
Але коли емоції минули, і я все добре обдумала, я зрозуміла, що нікуди я не дінуся, і треба змиритися з вибором доньки, хоча я не розумію, як вона могла таке зробити?
Я вдома не живу вже 20 років, бо працюю в Італії, і звідси пересилаю гроші додому.
У мене є єдина 35-річна донька Тетяна. Вона заміжня вже 12 років, разом з зятем ростять 2-х синочків.
Я давно вдова, тому зять як прийшов, то відразу став хазяйнувати у нас, я сама дала йому право стати господарем у моєму домі.
Всі зароблені євро я висилала додому, а донька з чоловіком вже визначали, на що їх витратити. Я їх ні в чому не обмежувала, бо вважала свою Тетяну розумною і розважливою людиною.
За мої заробітчанські гроші донька з зятем звели величезний будинок (справді величезний, бо є два з половиною поверхи). Наше подвір’я настільки красиве, що з нього картинки малювати!
При цьому всьому, Тетяна моя ніколи не працювала – вона дітей ростила і за домом дивилася.
Зять час від часу десь підпрацьовував, але мої тисяча євро щомісяця дозволяла йому міцно триматися на плаву.
Рік тому зять захотів машину, і я без зайвих слів дала йому гроші на авто. Мені не шкода, адже ми ж сім’я!
Не минуло і місяця, як мені донька в сльозах зателефонувала і розповіла, що її чоловік збирає речі і йде від неї.
З’ясувалося, що у зятя мого є інша жінка. Він без зайвих слів пішов до неї, а мою доньку з дітьми залишив напризволяще. Більше того, він навіть машину, куплену за мої гроші, забрав!
Я не могла приїхати додому, щоб відновити справедливість, і хоча б машину у нього забрати, а на мої телефонні дзвінки він не відповідав.
На розлучення зять не спішив подавати, а моя донька теж не мала часу взятися за це.
Минув рік, і Тетяна мені телефонує, що цей зрадник до неї повернувся!
Я думала, що вона його і бачити не хоче, після всього, що сталося, а вона прийняла його назад!
– Це ж батько моїх дітей! – каже. – Мамо, ти нічого не розумієш!
Звичайно, я не розумію! Куди мені! Я б такого навіть на поріг не пустила, а вона жити з ним збирається.
От що мені тепер робити? Не давати більше грошей? Це не вихід, бо ж за що донька жити буде?
Вигнати з хати? А для кого ж тоді я все це будувала?
Людоньки, підкажіть, а що б ви зробили на моєму місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
