fbpx
Життєві історії
З Василем ми вже готувалися до весілля і він вирішив познайомити мене зі своїми батьками. Я знала, що вони багаті люди, чекала на багатий стіл і купу смаколиків, але мама Василя зробила мені чай без цукру і поклала на стіл пачку печива з магазину

Десь три місяці залишився до нашого з Василем весілля, а сьогодні я досить серйозно задумалася, не знаю чи сукню весільну купувати навіть, якийсь сумнів посіявся у мене на душі, і все досить таки серйозно.

Ми з Василем планували розписатися скоро. Вже замовлено було недешеве гарне святкування, лімузин, ми з ним все гарно розпланували. Мої тато з мамою усій родині повідомили радісну новину, мене вже рідні та знайомі почати вітати. Таке враження, що вже усі знають про моє майбутнє заміжжя.

З Василем ми зустрічаємося вже давно, це були найщасливіші роки мого життя. Він дуже хороша та добра людина, мені з ним легко та просто в усьому, він мене добре розуміє з пів слова, в усьому підтримує, а я його, адже знайти гідну людину в наш час досить непросто. Ми щиро кохаємо одне одного, це саме та людина, яку я чекала все життя і була щаслива, що він поряд зі мною.

Лише тепер Василь познайомив мене зі своїми рідними батьками. Мама й тато його досить розумні та досвідчені люди. Але прийняли вони мене не дуже добре, на мій чималий жаль.

Коли я зайшла до них додому, очікувала дуже теплого прийому від найрідніших людей мого нареченого, а батьки чоловіка провели мене просто на кухню і зробили звичайний чай. А ще переді мною поставили тарілку зі звичайним печивом, купленим в магазині.

Попивши чаю без цукру і з’ївши одне печиво, я навіть не знала з чого почати розмову. Я очікувала, що його тато й мама будуть мене розпитувати про моє життя, а, натомість, вони стали розповідати, як вони добре живуть, в усьому мають достаток і як вони в наші роки все самі заробили, таке враження, що весь час вихваляли себе і хизувалися своїми досягненнями. До мене не було жодного питання, навіть ніхто не цікавився мною, особливо.

Про мене, за весь час, який ми провели разом, й слова не запитали, таке враження, що я їм взагалі, як людина не цікава зовсім була. Вони не ставилися до мене, не як до майбутньої нареченої свого сина, а, скоріше, як до якоїсь випадкової людини.

Я прийшла додому і довго не могла збагнути, можливо, я сказала щось не так. Я очікувала теплого прийому, з домашніми смаколиками, а мені поставили звичайний чай і печиво з магазину.

Наступного дня я трішки заспокоїлася і набрала Василя, хотіла поцікавитися, чи він купив подарунок, адже сьогодні день народження моєї сестри вона запросила нас, а Василь ще давно сказав, що сам вибере подарунок і оплатить його, адже ми скоро будемо однією родиною. Але Василь на цей раз мені сказав, що він не піде зі мною, бо обіцяв мамі з татом провести вечір з ними разом.

Після всього я навіть не знаю, що мені робити і як себе поводити. Коли я познайомилася з родиною свого нареченого, то побачила, що він дуже слухається своїх батьків в усьому. Це наче й не погано, але я для нього ніколи не буду на першому місці. Його родина мене ніколи не прийме у свою сім’ю, я вже це добре побачила. Я їм байдужа вже зараз.

Що мені робити? Можливо, відмінити весілля, поки не пізно? Адже мене й зараз там ніхто не поважає, а що буде далі?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page