fbpx

З Вадимом ми зустрічалися 6 років і він не поспішав робити мені пропозицію. А нещодавно я змінила роботу і закохалася в свого боса, який одружений, у нього є дружина і син. Вадим, ніби щось відчуваючи, нарешті купив каблучку і запропонував мені стати його дружиною. Мої батьки тут же в один голос почали мене переконувати виходити заміж, якщо він вже нарешті наважився. А я не впевнена, чи варто починати сімейне життя з брехні

Мої батьки весь час не втомлювалися мене просити, щоб я кинула Вадима, мовляв, роки йдуть, а нічого не змінюється – він заміж не кличе, а ми внуків хочемо.

В певній мірі вони говорили правду. Мені 30 років. Завжди мріяла закохатися, але ставилася до любові скептично. Вважала що полюбити по-справжньому можна того кого реально добре знаєш. Решта – це все ілюзії.

Навіть не можу сказати, що у мене була перша любов і коли. Начебто часто і швидко закохувалася, але і не любила нікого, так на короткий час.

Вадима я зустріла в 24, ми зустрічаємося вже 6 років. Стосунки у нас рівні і він ніколи не давав мені приводу для розставання. І тільки влітку минулого року, говорила подрузі, що він все-таки єдиний, кого я любила. Але відносини нікуди не розвиваються, пропозицію Вадим мені не робить, про дітей не говоримо, тільки в далекому майбутньому, як саме собою зрозуміле, що будемо разом.

Те, що він мене любить, я відчуваю за його вчинками, як він турбується про мене. Просто його все влаштовує і нічого змінювати він не хоче. Я ж раніше наполягала, але потім заспокоїлася, нічого він не змінив, але зате тепер у нас все спокійно.

А нещодавно я змінила роботу і закохалася в свого боса, який одружений, у нього є дружина і син. У нас зав’язався роман. Я багато через себе переступала заради нього, через свою гідність і принципи. Він мені ніколи нічого не обіцяв. Але заради нього я була готова на все.

Я не знаю, як його забути. Я боюся, що кинувши роботу, я і іншої не знайду, і його так просто не забуду.

Я не знаю, що мені робити зі своїм життям. Мій хлопець не заслужив таку дівчину, але я в житті не зможу з ним розлучитися, пояснити, образити його і піти в нікуди. Боюся я не зможу більше ні з ким іншим жити. Проблема в мені. З моїм директором у мене ніяких шансів. А вже вік. Мені треба сім’ю, дітей, але не знаю з ким і коли. Якби моя любов була взаємна я б все кинула заради свого начальника. Але це не так. І я б зробила щось, якби знала що мені робити.

Вадим, ніби щось відчуваючи, нарешті купив каблучку і зробив мені пропозицію. Мої батьки тут же в один голос почали мене переконувати виходити заміж, якщо він вже нарешті наважився.

Не можна, напевно, так жити далі з Вадимом, як ніби нічого не сталося, чекати заміжжя, народжувати дітей. І не знаю чи зможу я. Чи є сенс. Він мені рідний і близький, але скоріше як друг. Я все сподіваюся, що зможу забути свою любов. Що мені робити не знаю. Чи варто починати сімейне життя з брехні?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page