З Вадимом ми у шлюбі вже 6 років. У нас є маленький син Миколка. Жили ми дуже добре разом, як у чарівній казці, все було чудово, красиво, романтично, як я завжди і мріяла, навіть краще. Але така ідилія тривала близько трьох років. Ну, а потім, напевно все як у всіх, стали з’являтися різного роду суперечки та непорозуміння, невеликі розбіжності на побутовому рівні. Потім у нас з’явилась дитина і на себе у нас просто не залишалося часу зовсім. А ще є батьки, які постійно показують свого носа в нашому житті, намагаються чомусь навчити, дати, як їм здається, дуже потрібну пораду.
Моя мама завжди трохи недолюблювала мого чоловіка, якщо чесно. І постійно намагалася його виставити в поганому світлі в моїх очах, хорошого про Вадима я від неї ніколи не чула. Вона постійно говорила мені про нього щось погане, що він не хороший чоловік, грошей мало приносить додому, то взагалі говорила, що він ні мене, ні дитину нашу зовсім не любить. Я все це слухала і знала, що це далеко не так. Я намагалася ставити маму на місце, але вона пару днів мовчала і починала все знову, я чула від неї одні і ті ж. Вона навіть почала мені радити знайти собі іншого чоловіка, так як колись зробила вона сама. Вона залишила мого тата, і ось уже 20 років живе щасливим, сімейним життям з моїм вітчимом, своїм другим чоловіком. Зроби, каже, так само і будеш щаслива, а з цим тільки час свій дорогоцінний витрачаєш.
Іноді я відвозила нашу дитину своїй мамі, що б хоч пару днів відпочити. Коли відвозила, завжди їздила сама, і забирати доводилося теж завжди самій. Тому що, мама не любила приймати у себе в гостях зятя і завжди шукала приводи, щоб йому всіляко відмовити приїхати разом зі мною, таке враження, що вона навіть в одному приміщенні не хотіла з ним бути. І ось в черговий раз приїхала до неї забрати сина і побачила у неї застілля, мені вона сказала, що відзначають ювілей її подруги. На моє запитання, чому вони відзначають у неї, вона відповіла, що не могла ж вона йти з дитиною по гостям, ось і зібралися всі разом у неї вдома.
Вона мене посадила за стіл, який був великим та красивим, було видно, що мама до цього готувалася дуже довго, адже було багато смаколиків та солодощів. На почесному місці сиділа її ювілярка подруга, а поруч її син – Олег. Хлопець досить такий молодий, симпатичний, на перший погляд розумний. Почали мене вмовляти залишитися і святкувати з ними. Я погодилася на вмовляння і вирішила залишитися в гостях у своєї мами. Подзвонила чоловікові, попередила, що не приїду сьогодні, а залишуся в мами. Він трохи образився, але все ж дозволив мені залишитися, хоча в захваті він від цього не був.
Навіть не знаю як так трапилося, але прокинулась я з Олегом. Я не могла знайти собі виправдання, як я могла так вчинити. На душі шкреблися коти, а в голові лише одна думка, навіщо я залишилась, і що тепер буде.
Приїхавши додому я була сильно здивована. Не встигла я переступити поріг, як Вадим впевнено сказав мені, що він подає на розлучення. Виявилося, моя мама все йому розповіла. Вона подзвонила йому і сказала, щоб він мене більше не чекав і не турбував, що я знайшла собі хорошого чоловіка, на його заміну, кращого за нього і більше він мені не потрібен, і я до нього не повернуся.
Загалом, через свою маму, я розлучилася з коханим чоловіком і залишилася одна з дитиною на руках. З тим хлопцем ми більше ніколи не бачилися. А вже потім, коли пройшло чимало часу, я дізналася, що тоді навіть нічого і не було. Я дуже образилася на свою рідну маму і припинила всі спілкування з нею. Також я намагалася неодноразово помиритися з Вадимом. Все йому розповіла, що це витівки моєї матері, і що нічого не було. Але він мені не вірив, хоча продовжував і продовжує щиро кохати мене і любить нашу дитину. Як бути, що робити? Я дуже хочу повернути чоловіка, я його теж щиро кохаю. Не розумію, для чого мама зруйнувала мою сім’ю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
