До весілля я не знала чоловікових батьків. Я познайомилася з родиною чоловіка вже безпосередньо перед одруженням. Свекруха зі свекром і молодшим сином приїхали з села спеціально на наше весілля, напередодні цієї урочистої події.
Свати розмістилися у моїх батьків. Знайомство почалося з неприємних речей: маму чоловіка не влаштувало те, що при наявності автомобіля у моїх батьків, їй довелося трястися в автобусі.
– Мене тут не чекають і не поважають. Але ж я – практично член вашої родини. Навіть боюся уявити, як ви ставитеся до мого сина, – причитала свекруха.
Моя мама була в курсі, що сім’ї чоловіка ми відправили гроші на таксі, щоб вони з комфортом до нас добралися. Вона запитала, чому не взяла сваха таксі.
– А Ви чужі гроші не рахуйте. Те, що мені дав син – як хочу, так і витрачаю. Могли б і приїхати за нами, – стиснула губи свекруха.
На весіллі вона поводилася дуже дивно. Вона виголосила тост:
– Молодець, сину! Я пишаюся тобою – ти зачепився в місті. Я чекаю, коли ти забереш свою сім до себе.
Їй не подобалося на весіллі взагалі нічого. Закінчилося все таємним вилученням вмісту конвертів і несподіваним від’їздом свекрухи і компанії.
Чоловік довго вибачався за поведінку своєї матері і обіцяв особисто все компенсувати:
– Тепер ти розумієш, чому я з ними не спілкуюся, – виправдовувався він.
Я тоді дуже здивувалася: як в такій сім’ї могли виховати такого чудового чоловіка. Цікаво, з чого я взяла, що чоловік відрізняється від своїх родичів?
Мої батьки, як і обіцяли, на весілля подарували мені квартиру. Ми з чоловіком і раніше в ній жили, але належала вона татові. Чоловік образився, що квартира не в його власності. І я подарувала йому половину – адже ми одна сім’я, любимо один одного і ніколи не розлучимося.
З того моменту, як чоловік став другим власником нашого житла, наше життя змінилося: свекруха стала дуже частим гостем в нашому домі. Вона гостювала тижнями, приїжджаючи то зі своїм чоловіком, то з молодшим сином. А коли молодшому брату чоловіка настав час поступати в університет, то свекруха з ним переїхали до нас назовсім.
На мої обурення, чоловік відповідав:
– Це – і моя квартира. І я хочу, щоб мама жила з нами.
Я спробувала їх вигнати, але свекруха показала мені дарчу:
– Бачиш, як треба дітей виховувати? Відправила сина в місто, щоб одружився на квартирі – він так і зробив. І мамі частку подарував. Тепер я теж тут господиня!
Я зібрала речі і пішла. Квартиру довелося розміняти. Не знаю, що купили колишній чоловік з матір’ю, але свої гроші я віддала батькам. І жити з ними залишуся.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
