fbpx
Життєві історії
З своїми батьками я не спілкувалася декілька років, але тепер я вирішила помиритися з ними. Спочатку ми з чоловіком і донечкою поїхали до моєї мами в гості, вона була дуже здивована, але з радістю нас прийняла. Вона трохи постаріла, але в цілому тримається добре. До батька я їхати не наважилася, але запросила його з дружиною і сином до себе в гості. Батько пообіцяв, що приїде на Великодні свята. Не знаю чому, але пробачивши їх я відчула значне полегшення. Сподіваюся, шо тепер життя нас усіх зміниться в кращу сторону

Коли мені було 14 років, мої батьки вирішили розлучитися. Для мене це стало повною несподіванкою, адже як на мене батьки жили дуже добре. Тато знайшов собі іншу жінку, і пішов до неї. Причиною він вважав те, що мама перестала за собою стежити.

Мамі на той час було 39 років, татові – 40. І саме в цьому віці вони вирішили розпочати нове життя, на мене ніхто уваги не звертав. Нова обраниця батька була набагато молодшою за нього, вона сказала батькові, що чекає від нього дитину. Мама не змогла пробачити батька і він пішов до неї. Кожен з них почав влаштовувати своє особисте життя, і в цьому житті мені, їх дочці, не було місця.

Спочатку мама дуже переживала, що батько пішов. А потім і сама знайшла собі іншого чоловіка і привела його до нас. Відтоді я перестала себе комфортно почувати вдома. Мама мною не займалася, а одного разу вона взагалі мені сказала: «Значить так, ти вже велика дівчинка, а я теж, як і твій тато, хочу влаштувати своє життя. Так що збирай свої речі і йди до свого батька».

Я і сама не хотіла жити з ними, бо бачила, що я там зайва. Коли я приїхала до батька, той теж не зрадів, він виставив мене за двері, сказавши при цьому: «Ти що? Це квартира не моя, а моєї дружини, і вона буде проти того, щоб ти з нами жила. Іди і мирися зі своєю мамою». І закрив переді мною двері.

Відтоді пройшло багато років, я поступила в училище, спочатку я жила в гуртожитку, а потім, коли закінчила навчання і знайшла собі роботу. Життя почало налагоджуватися, невдовзі я зустріла хорошого хлопця і вийшла за нього заміж.

Чоловік мене постійно умовляв пробачити батьків, він сам був з дитячого будинку, у нього не було ні мами, ні тата, і він знав, що таке бути сиротою. Але я все відкладала, і тоді він мені сказав: «Ти знаєш, ти володієш таким щастям! У тебе є мама і тато, а ти через свою гординю хочеш бути сиротою. Так не можна чинити, ми всі люди і ми всі помиляємося. Ти повинна поїхати до них».

Я розумію, що чоловік має рацію, і мені треба їх пробачити, але зробити це нелегко. Зараз у нас росте донечка, я сама стала мамою, і почала більше розуміти життя.

Спочатку ми з чоловіком і донечкою поїхали до моєї мами в гості, вона була дуже здивована, але з радістю нас прийняла. Вона трохи постаріла, але в цілому тримається добре. Після цієї поїздки мені наче камінь з душі впав.

До батька я їхати не наважилася, але запросила його з дружиною і сином до себе в гості. Батько пообіцяв, що приїде на Великодні свята.

Не знаю чому, але пробачивши їх я відчула значне полегшення. Сподіваюся, шо тепер життя нас усіх зміниться в кращу сторону.

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page