fbpx
Життєві історії
З своєю мамою я не спілкувалася кілька років і тут вона прийшла до мене в гості з своїм новим чоловіком. Мама не бачила мою дитину жодного разу і прийшла до нас без нічого. Навіть на руки внучку не взяла. Степан, її чоловік, чужа нам людина, і то йому було якось ніяково, він в кінці витягнув 200 гривень і дав дитині, мовляв, на шоколадку. А мама навпаки сказала, що я їй маю платити гроші, бо вона колись залишила нам квартиру

У мене з мамою стосунки ніяк не складалися. Я ніколи не була їй цікавою. Коли вони з батьком розходилися, мені було 16 років і я вирішила залишитися з батьком. Мама поїхала жити в наш невеликий заміський будинок.

На мене вона образилася і майже перестала зі мною спілкуватися. Майже повністю мене забезпечував батько, мама з’являлася лише тоді, коли їй щось було треба. До слова, ініціатором розриву з батьком була саме вона.

Останні кілька років я маму не бачила, а днями вона знову нагадала про себе, оскільки номери телефонів ми змінили, а ось місце проживання залишилося те саме.

Прийшла мама не сама, а з своїм черговим новим чоловіком. Я вже збилася з рахунку, скільки разів вона була одружена.

До речі – про чоловіка: пристойний на вигляд дядько. Мені якось незручно було запитати, але здалося, що йому десь за 60. Теж не старий ще.

Виявляється, Степан – мамин сусід. Допоміг їй з прибудинковою територією, ну і мама зуміла його обкрутити за досить короткий час. Ну, їй досвіду не позичати – поплакала, напевно, поскаржилася на життя – і готово.

З Степаном вони тепер будуть в його будинку жити, він вдівець. З приводу дітей невідомо, знову ж таки – мені було незручно такі речі питати. Звичайно, щоб не посвячувати посторонню людину в наші сімейні чвари, я запросила їх в будинок попити чаю.

Мама намагалася грати роль великосвітської дами з вишуканими манерами, але у неї це погано виходило. Найцікавіше, що свою сутність так і не приховаєш все одно, що не роби.

Я вийшла заміж і живу з чоловіком і донькою в татовій квартирі. Батько вже кілька років живе за кордоном, там працює, завжди передає мені і внучці гроші. Мама ж не бачила дитину жодного разу і прийшла до нас з пустими руками. Навіть на руки внучку не взяла. Степан, чужа людина, і то йому було якось ніяково, він весь час звертав увагу на мою доньку, говорив з нею, а в кінці витягнув 200 гривень і дав дитині, мовляв, на шоколадку.

Про себе я зробила висновок, що у Степана все ж є діти і внуки, з якими він явно займався і займається. Загалом, мені дуже сподобався цей Степан.

Коли Степан вийшов з кімнати, мама сказала, чого прийшла. Вона знає, що батько працює за кордоном і у нас є гроші, тому зажадала, щоб я щомісяця давала їй певну суму в рахунок, що вона колись відмовилася від квартири і все залишила нам. Але претендувати їй не було на що, бо квартиру купив батько ще до шлюбу. Тому я сказала, що мені треба подумати, порадитися з батьком.

Але я впевнена, що батько навіть чути не захоче про якусь допомогу колишній дружині. Мама ще може працювати, їй всього 50 років. Інша справа, вона не хоче цього робити.

Сподіваюся, що мама хоч трохи зміниться і не зіпсує хорошій людині життя. В крайньому випадку, поки вона вирішила для себе основну проблему – як не працювати. Буде цілими днями охати, ахати, посилатися на неіснуючі хвороби і жити за рахунок нового чоловіка. Та ще й від нас вона тепер не відчепиться, бо вважає, що ми їй щось винні.

Фото ілюстративне – kaskad.

You cannot copy content of this page