fbpx

З своєю майбутньою свахою моя мама були подругами до нашого з чоловіком весілля. Та відколи я вийшла заміж, мама перестала з нами спілкуватися

Я вийшла заміж п’ять років тому. Мій чоловік старший за мене на вісім років. Живемо ми зараз у його батьків, тому що моя мама була проти нашого весілля.

Миколу мого вона знає ще з дитинства, живемо ми по-сусідству. Мій чоловік в юності вів активне життя, і про всі його прогріхи моя мама знає від його мами. Вони в свій час дружили, все розповідали одна одній, бо ж не знали, що стануть свахами.

Мене чотири роки в селі майже не було, я в коледжі вчилася, додому приїжджала на вихідні, і то постійно сиділа в хаті за книжками. А коли повернулася після навчання додому, Микола звернув на мене увагу, так ми і почали зустрічатися.

Мама моя була проти, але я не послухала і вийшла заміж за Миколу. Та з перших днів я зрозуміла, що помилилася. По-перше, жити в чужій хаті мені зовсім не подобалося, хоча свекруха і намагалася добре до мене ставитись.

А по-друге, Микола дуже змінився, я від нього жодного доброго слова не чула. Вже через кілька місяців я зрозуміла, що не люблю свого чоловіка, але якраз в той момент я дізналася, що у нас буде дитина.

Зараз ми живемо наче чужі люди. Я думала про розлучення, але мама не дозволяє мені цього робити. Каже, ти сама рішення приймала, то тепер і живи. Про дитину треба думати, їй батько потрібен, а не про почуття. І додому прийняти мене з дитиною не хоче.

Свою маму я не розумію, вона ж сама була проти цього шлюбу, а тепер вона не хоче підтримати рідну доньку.

У мене залишається лише один вихід – під впливом обставин їхати з донечкою за кордон. Моя студентська подруга виїхала ще в березні, і постійно кличе мене до себе.

Страшно в житті щось кардинально змінювати, але ще гірше жити не своїм життям і не з тією людиною. Чи може я не права?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page