Моя свекруха дружить з моєю мамою, але їхнє спілкування, як на мене, аж ніяк не носить дружній характер. Вчора мені тітка подзвонила, сестра моєї мами. Каже, ось, груздів насолила, варення наварила, хотіла вам передати, думала, твоя мама приїде до мене, але тепер, мабуть, не вийде… Я запитала чому, а вона мені відповіла, що до мами мають бабусю привезти.
Мова йде про бабусю мого чоловіка. Їй 78 років, вона зараз в стаціонарі, а після виписки свекруха мала забрати її до себе. Але видно передумала, бо відправляє свою маму до моєї мами. Допомога та нагляд спочатку бабусі будуть дуже потрібні. Комусь потрібно буде і в магазин за продуктами ходити, і готувати, і стежити за нею. Бабуся ходить потихеньку, але поки що тільки по квартирі. Крім того, треба буде возити її до лікаря на огляд, і потім виконувати рекомендації лікаря.
Але до чого тут моя мама взагалі? Бабуся їй абсолютно чужа людина, вона до того ж має рідну дочку – мою свекруху. Чому вона свою матір після лікарні до себе не бере? Я не розумію!
Свекруха користується добротою моєї мами, вона у мене абсолютно безвідмовна, «ні» сказати не вміє. Коли ми перед весіллям їздили вперше в гості до свекрів, мама все переживала, що й одягнена вона не так, і говорити не знає, що, і що про неї подумають… Коротше, йшла, ніби вона в сватів мільйон позичила, і не віддає… Ну, ось така вона вічно невпевнена. При цьому доброї душі людина, безвідмовна, чим свекруха тепер користується.
Мама чоловіка дуже відрізняється від моєї мами Яскрава, владна, любить хвалитися і розповідати всім, як у неї все круто в житті. Свекор їй ні в чому не суперечить, всі рішення ухвалює свекруха сама. Людина вона досить заможна, має свій успішний бізнес, у них велика квартира, дача, машина. Моя мама живе значно скромніше.
І ось зараз мені дуже не подобається, як свекруха почала поводитися з моєю мамою – дзвонить і віддає розпорядження. «Любочка, не в службу а в дружбу, завтра до нас лічильники прийдуть перевіряти, посидь у нас у квартирі з години до шостої. А потім, якщо не дуже складно, віднеси документи в ЖЕК чи куди там». І мама скасовує свої справи і їде, цілий день витрачає на свекруху, тому що вона попросила.
Мама така людина, що відмовити не може, боїться образити людину, не хоче псувати стосунки… Каже, що їй неважко, і вона краще зробить, що просять.
А тепер ще, виявляється, бабусю везуть до мами для того, щоб вона її доглядала. Я відразу як про це дізналася, подзвонила мамі, кажу, навіщо ти на це погодилася? А вона – ну, мовляв, більше нікому, я працюю все ж таки два через два, п’ятнадцять днів на місяць вдома. Мені не важко допомогти! Я говорю, мамо, я зараз подзвоню свекрусі і скажу, щоб за своєю матір’ю дивилася сама, і забирала її до себе. То мама мене відразу почала просити – не треба нікому дзвонити, я вже погодилася, все гаразд, мені не важко.
Мій чоловік теж нічого надзвичайного в цьому не бачить, каже, ну а що ти пропонуєш, привезти бабусю до її квартири і залишити її там одну? У мами з батьком бізнес, їм їздити до бабусі ніколи. Ми також працюємо. Добре, що твоя мама погодилася, дякую їй…
Як бути у цій ситуації, я не знаю. Але ця ситуація мені не подобається.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
