fbpx
Життєві історії
З Сашком ми зустрічалися вже багато часу, та заміж він мене не кликав. Ми жили окремо: я орендувала квартиру, а він жив у своїй. Та одного дня мені подзвонила господиня квартири і сказала, що приїжджає її син і я маю звільнити квартиру, бо він тепер буде у ній жити. Я сказала Сашкові, що везу свої речі до нього і тепер житиму з ним. Я й не сподівалася, що він так на все відреагує

Після того, як я закінчила школу я поїхала в місто і вступила до технікуму. Там три роки жила в гуртожитку, а після отримання диплому відразу ж знайшла роботу і орендувала собі квартиру. Якось на вихідних я пішла до клубу де і познайомилася з Сашком. Зав’язалися стосунки. Все у нас було чудово. Час минав, ми з ним зустрічалися, їздили разом відпочивати, але далі наші стосунки не заходили аж ніяк.

Так ми зустрічалися два роки, але довгоочікуваної пропозиції я все не могла дочекатися. А вже хотілося, щоб у нас була сім’я не гірше ніж у людей, а ми навіть живемо окремо. Я вже по всякому натякала своєму Сашкові про весілля, але він наче мене не розумів зовсім, або вдав вигляд, що не розуміє мене. Моєму терпінню вже приходив кінець і я вже планувала з ним розлучитися.

Якось, мені зателефонувала власниця квартири яку я орендувала і попросила через тиждень з’їхати і звільнити її житло, так як повертається її син і буде там жити сам. Зміна житла в мої плани зовсім не входила, але нікуди не дінешся. Я попросила подруги пожити в неї якийсь час, поки не знайду собі іншу квартиру, подруга мені не відмовила.

Я зібрала речі і попросила Сашка, щоб він допоміг мені їх перевезти. Про те, що я переїжджатиму з квартири, до цього моменту я йому не казала. На моє прохання він дуже здивовано запитав: “А куди ти зібралась перевозити речі?” А я взяла, та й жартома сказала: “До тебе, бо більше мені жити ніде”. Сашка це ні скільки не збентежило і він повіз мої речі до себе додому без зайвих питань.

Пройшло багато років. У нас є діти, ми побудували великий будинок. Ми до цих пір щасливі просто від того, що ми разом з ним. Але я іноді думаю, якби я тоді не пожартувала, наскільки б змінилося моє життя? Як часто ми самі боїмося щось запропонувати першими, і втрачаємо шанс на своє щасливе життя. Скільки всього ми не отримали через свою невпевненість, скільки всього втратили в житті.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – gorgany.

You cannot copy content of this page