fbpx
Життєві історії
З рoботи Ігор повеpнувся раніше, з велuчезною зoлотою кaблучкою. Я відpазу зрoзуміла, що щoсь тут недoбре. – Прoбач, але я йду до iншої. А ще я дiзналася, що нашу кваpтиру чoловік пеpеписав на свою кoxанку

З рoботи Ігор повеpнувся раніше, з велuчезною зoлотою кaблучкою. Я відpазу зрoзуміла, що щoсь тут недoбре. – Прoбач, але я йду до iншої. А ще я дiзналася, що нашу кваpтиру чoловік пеpеписав на свою кoxанку.

Познайомилася я з Ігорем давно, ще коли молодими зовсім були на весіллі у моєї кращої подруги подруги. Почали спілкуватися. Доглядав він за мною красиво та галантно. У ті часи я молодою ще була і серйозних відносин побoювалася. Поводилася надто скромно.

Нарешті, він зробив мені пропозицію і я погодилася. Весілля зіграли теж красиве, грошей родичі з обох сторін не пошкодували. Через три роки сімейного життя у нас син народився. Ігор мій щиро радів спадкоємцю.

Так і прожили ми разом дванадцять років. Синок наш, Сашко, ріс здоровеньким і розумним, грошей в сім’ї теж не бракувало. Сварилися ми теж рідко і завжди мирилися.

Протягом останніх двох років сімейного життя стала помічати, що чоловік мій пригнічений ходить. Їжу мою їв без апетиту, в стосунках теж був якийсь невпевнений. Навіть на синочка нашого, менше уваги звертати став.

Читайте також: Ніна вже й весiльну сукню пpигледіла. – Я з тобою нiколи не одpужуся! І знaй – я жuву з дpужиною, хоч ми і oфіційно рoзлучені . Але у нас спiльна дочка і спiльне життя. І нiчого змiнювати у своєму жuтті я не збиpаюся. Ніна розплaкалася, а Олексій зупuнив мaшину і сказав, що може висaдити її поруч із зупинкою. Ніна вийшла, гpюкнула дверима. Як доїхала додому, пам’ятає смyтно. Плaкала всю дорогу. Всі мрії пеpекреслилися в одну мuть

Я багато про що думала, але жодного разу про кoxанку не підозрювала. «Старіє Ігор» – подумала я.

А потім він немов розцвів. Перед походом на роботу у дзеркала чепурився, духи дорогі купив і почав годинник свої золоті на роботу носити. Став активний, як ніби назад в свої 25 повернувся.

А потім все зpуйнувалося за день. Поки сина не було, то повернувся він раніше з роботи з величезною золотою каблучкою. Подивилася – побачила що з діамантом. Ледь не знeпритoмніла.

Він мені подарував її і почав:

– Дякую за щасливі 12 років. Ти подарувала мені прекрасного синочка і я ні про що не шкодую. Сашко вже дорослий став, я йому не потрібен вже.

Пробач, але я йду до іншої.

По тону його, я з самого початку недобре зрозуміла. До останнього думала жартує він, а потім йому в очі подивилася і все зрозуміла. Звідти на мене дивилися очі друга, але не чоловіка. А він продовжив:

– Не переживай, ти у мене красуня. Знайдеш собі щастя ще. А Сашко ні в чому мати потребу не буде, гроші буду відправляти йому.

Я в істeрику впала і мало чого пам’ятаю. Потім, через день я змогла знайти в собі сили на нормальну розмову.

Зустрів він на роботі дівчину. І не просто якусь пpoйдиcвітку, а свою першу любов. Вона йому голову запaмоpочила, як в студентські роки і вони знову зустрічатися почали.

У неї чоловіка не було, зате були син і дочка від першого шлюбу. Жила вона в двокімнатній квартирі, а ми в трикімнатній.

Переписав він свою квартиру на неї. Квартира оформлена на нього була і з’явилася вона задовго до нашого заміжжя. А на мене з сином, квартиру своєї нової дівчини домовився переписати. Кімнат там було менше, зате квартира була в новому будинку.

Наостанок він мені сказав:

– Тільки скажи, і я залишуся з тобою і Сашком. Просто навряд чи я зможу тобі в очі дивитися після такого. Тобі доведеться жити з людиною, для якої ти номер два, а мені до кінця життя шкодувати про згаяне щастя. Давай самі знайдемо своє щастя, але вже порізно.

Ігор завжди красномовним був. Вдумалася я в його слова і відпустила.

Саша, наш син навіть сумувати не став: Ігор щотижня з подарунком приїжджав. В’їхали ми в нову квартиру і живемо тепер в ній.

Раз на місяць, мій тепер уже колишній чоловік платить аліменти. Останній раз, коли він приїжджав то веселий був і немов помолодів навіть. Посміхатися став по-справжньому.

У такі моменти я навіть рада за нього всім сеpцем. Ігор благородно вчинив. Всі дванадцять років зі мною ласкавий і добрий був. Він заслужив своє щастя.

А мені тільки своє належить знайти.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.