fbpx
Життєві історії
З роботою у доньки нічого не вийшло – працювати прибиральницею дочка не погодилася, а більше вона нічого не вміє. Хоча зарплату запропонували нормальну. Натомість донька запропонувала мені йти на цю роботу, а зарплату віддавати їй. Мовляв, мамо, ти вже у віці і тобі немає що втрачати

Коли 30 років тому у мене народилася третя дитина – нарешті донечка після двох синів, я дуже зраділа. Подумала, тепер у мене точно буде забезпечена старість. Синів я теж дуже любила, але зізнаюся, що на доньку я покладала великі надії.

Тепер мені 65, мої діти виросли, створили свої сім’ї, у мене є онуки. Всі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка з чоловіком живе з його батьками.

Після школи дочка не захотіла вчитися далі, сказавши, що хоче відпочити і краще підготуватися. Училище її не влаштовувало, хотіла університет. Рік минув даремно. Вступати відмовилася, вийшла заміж.

Коли онукові було два роки, я запропонувала їй піти вчитися, щоб мати хоч якусь професію. Дочка сказала, що дитину в садок не віддасть до трьох років.

Потім народився другий онук і на цьому все закінчилося. Роботу дочка не поспішала шукати, хоча діти вже підросли, а старший онук пішов до школи.

Я тоді ще працювала, допомагала доньці грошима, тому що в її сім’ї через безгрошів’я частенько почали з’являтися серйозні непорозуміння. Свекруха дорікала мою дочку, що та не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тому й я давала дочці гроші.

Я вийшла на пенсію три роки тому. Віддала доньці свою пенсійну картку, щоб користувалася грішми. Вона запевнила, що віддасть через місяць, тому як шукає роботу – стара подруга бере її до себе в офіс.

Проте з роботою у доньки нічого не вийшло – працювати прибиральницею дочка не погодилася, а більше вона нічого не вміє. Хоча зарплату запропонували нормальну.

Натомість донька запропонувала мені йти на цю роботу, працювати прибиральницею, а зарплату віддавати їй. Мовляв, мамо, ти вже у віці і тобі немає що втрачати.

Сини наполягають, щоб я не йшла на роботу і жила на пенсію, а вони будуть допомагати. Але вони ж не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає донька. Віддавати пенсійну карту назад вона відмовляється. Каже, що гроші йдуть моїм онукам. А якщо мені шкода кількох тисяч на них, то вона не дозволить з ними бачитися.

Що робити, не знаю. Боюся, що коли сини дізнаються про все і точно перестануть спілкуватися з нею, а можливо, і зі мною. Цього я не хочу: яка б вона не була, але вона – моя дочка і я її люблю. За всі роки я не можу нічого подарувати їх дітям, тільки іграшки дешеві. Все витрачаю на дочку. Так виявилася в заручниках власної доброти.

Напевно, я неправильно виховала дочку, щось упустила і тепер повинна за це розплачуватися.

Фото ілюстративне – health.24tv.

You cannot copy content of this page