fbpx
Життєві історії
З першим чоловіком я прожила 10 років, але дітей у нас чомусь не було. З Артемом я розлучилася і вдруге вийшла заміж, народила доньку. Але якось, повернувшись з садка з дитиною, я виявила на столі записку: «Прости, я покохав іншу. На розлучення подам сам. Квартиру залишаю вам з Аліною, якщо не будеш подавати на аліменти»

Я завжди думала, що виходити заміж треба лише по великій любові, тому чекала її до 25 років. Коли зрозуміла, що час іде, а кохання немає, я вийшла заміж тільки тому, що всі подруги вже встигли обзавестися сім’ями, а мама постійно натякала, що вже пора. Чоловік Артем мене дуже любив, а я дозволяла себе любити. Я відразу сказала йому, що відчуваю до нього тільки симпатію. Йому було все одно, аби я лише прийняла його пропозицію.

У нас було весілля. Артем постійно намагався почути мою думку і виконати усі мої бажання, він був хорошим чоловіком, але я так і не змогла його покохати. І дітей у нас чомусь не було. Артем дуже болісно це сприймав, а мені було все одно. Ми жили, як всі – ходили на роботу, я готувала і прибирала вдома, але не більше. Можливо, так би було і далі, якби я не вирішила кардинально змінити своє життя.

Через десять років я закохалася в іншого. Вперше в житті я зрозуміла, якими бувають справжні почуття. Мій новий обранець Сергій наполягав, щоб я розлучилася. Так я і вчинила. У мене не вистачило духу повідомити Артему про це рішення особисто. Коли він поїхав у відрядження, я написала лист, зібрала речі і переїхала до Сергія.

Розлучення відбулося не відразу. Артем благав мене добре подумати, постійно повторював мені, що дуже мене любить, але на його слова я не зважала. Тільки через півроку я отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. У той же день ми з Сергієм подали заяву і через місяць одружилися. Через рік у нас народилася дочка Аліна.

А ще через два роки, повернувшись з садка з дитиною, я виявила на столі записку: «Прости, я покохав іншу. На розлучення подам сам. Квартиру залишаю вам з Аліною, якщо не будеш подавати на аліменти».

Тепер вже мені довелося плакати і просити не залишати нас. Сергій не змінив свого рішення. Всі заспокоювали мене. Говорили, що іншим не так щастить, що квартира замість аліментів – це щедрий подарунок, що я ще молода і знайду іншого. А мені не потрібен був інший, я сподівалася, що Сергій повернеться. Але він не повернувся.

Аліні було вже шість років, коли одного разу я зустріла на вулиці свого першого чоловіка Артема. Він гуляв з нашим собакою. Пес впізнав мене здалеку і кинувся назустріч. Дочка дуже здивувалася:

– Звідки ти знаєш цю собаку? – запитала вона.

– Просто раніше це була наша спільна з твоєю мамою собака, – поспішив відповісти Артем замість мене.

– Ти що, мамин брат? – запитала здивована Аліна.

– Ні, я був її чоловіком.

– Значить, ти мій тато! – зраділа дочка. – Я так і знала, що ми тебе знайдемо! А коли ти прийдеш додому?

– Думаю, нам треба поговорити, – сказав мені Артем. – Підемо в кафе, дівчата!

Я втратила дар мови, але чомусь погодилася. Артем провів нас до будинку. Я чомусь запросила його в гості у вихідні.

Алінка в той день прокинулася дуже рано.

– Сьогодні татко в гості прийде! – раділа вона. – Мамочко, випечеш для тата торт!

Артем прийшов з красивою лялькою для Алінки і з маленькою коробочкою для мене. Він знову зробив мені пропозицію.

– Дочка обрала собі тата. Може, і мамі пора зробити вибір? – запитав він.

І я погодилася. Я знову вийшла заміж за колишнього чоловіка. Алінку Артем усиновив: Сергій підписав необхідні документи.

Зараз я цілком щаслива. Тепер я розумію, що таке справжня любов в сімейних відносинах. Шкода, що мені довелося скільки всього пережити, щоб це зрозуміти.

Фото ілюстративне – freepik.

facebook