Різні стосунки бувають між свекрухами та невістками. Але життєву істину можна висловити кількома рядками. Якщо дружина кохає свого чоловіка, вона неодмінно поважатиме його матір. А для свекрухи ця дівчина стане рідною, бо народить її синові дітей, а онуків — бабусі.
Саме такі стосунки я і намагалася побудувати з своєю невісткою. Коли син привів додому перелякане дівчисько, я відразу прийняла її, як рідну. Чому? Бо довіряла своєму синові – якщо він вибрав її, значить вона найкраща. Спочатку Оля з недовірою ставилася до мене, але з часом зрозуміла, що я їй не ворог.
Я чим могла, завжди допомагала дітям. Коли з’явилися внуки, я, здається, тішилася ними більше, ніж дітьми. Бувало таке, що себе в чомусь обмежу, а дітям і внукам допоможу. Треба сказати, що вони віддячували мені тим же. Всі свята ми завжди проводили разом. Діти завжди приїжджали до мене коли починалися городньо-польові роботи.
У нас панувала повна сімейна ідилія. Цього нам вдалося досягнути завдяки спільним зусиллям – кожен чимось жертвував заради спокою і щастя інших членів родини. Так ми прожили п’ятнадцять років. А два роки тому до нас постукала біда – раптово не стало мого сина. Нам усім було дуже важко. Пережити спільне горе нам допомогла взаємопідтримка.
Зараз невістка Оля не змінила свого ставлення до мене. Я для неї так і залишилася «мамою», а для внуків — «бабусенькою». Телефонують, приїздять у гості, піклуються. Разом бережемо пам’ять про їхнього чоловіка і тата, а мого незабутнього синочка. Пам’ятник йому поставили. Їхня увага та підтримка для мене неоціненні. Важко собі уявити, як би я пережила це горе без них.
З невісточкою ми справжні подруги, можемо говорити на будь-яку тему. Нещодавно вона відзначила 40-річчя. Я дивлюся на неї, як на рідну доньку і щиро бажаю їй щастя. Красива, розумна, і я раджу їй не залишатися самотньою. Зустріне хорошу людину, то хай живуть щасливо. Оля варта того, щоб знову бути коханою.
Часто я чую, що відносини свекрух з невістками не складаються. Тому своїх ровесниць я хотіла б застерегти: не говоріть про невістку нічого поганого, а прийміть її у свій дім, як рідну дитину. Ви старші й мудріші. Які стосунки посієте, такі й пожнете.
А молодим жінкам раджу не боятися називати мамою ту, яка виростила вашого коханого, поважати її, жаліти. Пам’ятайте, що життя швидкоплинне, і колись уже ви вибудовуватимете стосунки з обранцем чи обраницею вашої дочки або сина.
В житті будь-які проблеми й непорозуміння завжди можна вирішити з розумом і серцем. Важливо завжди намагатися зберегти людяність у стосунках.
За матеріалами Лідія ДЗЮБЕНКО
Фото ілюстративне – nevsedoma.com.ua.
