fbpx
Життєві історії
З недавнього часу донька почала часто до мене заїжджати, і зовсім по-іншому до мене говорить, стала мила і привітна. А вчора, коли вона заїхала до мене з повною сумкою продуктів, я все зрозуміла, звідки така щедрість. Донька зробила мені пропозицію, вона хоче, щоб я уже зараз переписала на неї свою квартиру. Ось і думаю, чи потрібно це робити

Мені 64 роки, я власниця двокімнатної квартири. Іншого житла у мене немає, цю квартиру в свій час ми придбали разом з чоловіком. Але я вже 15 років як вдова. Є у мене дочка, Іванка, їй 40 років, вона давно заміжня. Вони з чоловіком живуть у сватів вдома, у них там будинок на дві сім’ї з окремими входами.

У мене з донькою і зятем не найтепліші стосунки, особливо з зятем. Донька колись хотіла, щоб я продала свою квартиру, купила собі десь одну кімнату, а решта грошей віддала їй. А коли я відмовилася, вони на мене образилися і відтоді ми майже не зустрічалися.

Але з недавнього часу донька почала часто до мене заїжджати, і зовсім по-іншому до мене говорить, стала мила і привітна. А вчора, коли вона заїхала до мене з повною сумкою продуктів, я все зрозуміла, звідки така щедрість.

Донька зробила мені пропозицію, вона хоче, щоб я уже переписала на неї свою квартиру. Ось і думаю, чи потрібно це робити. Я, в принципі, не проти, але чи треба це робити, а особливо зараз?

У моєї дочки на даний момент житло є. На їхню половину будинку ніхто не претендує. У сім’ї двоє дітей. Усім зрозуміло, що після мене квартира все одно дістанеться дочці, як єдиній спадкоємиці. А кому і ще ж? А донька потім нехай сама нею розпоряджається, у неї є дві донечки.

Я б і готова подарувати їй квартиру, щоб дочка, коли мене не стане, не бігала по інстанціях оформляти спадщину. Але ось недавно я почула по телевізору історію, яка мене сколихнула і змусила задуматися. Одна жінка, пенсіонерка, теж подарувала якомусь родичу своє житло, а потім залишилася на вулиці.

Ось і думаю, що мені робити в такій ситуації. І дочку не хочеться засмучувати. А з іншого боку – боязно дарувати квартиру, особливо зважаючи на мої прохолодні відносини з зятем. У мене таке враження, що він тільки і чекає моменту, щоб викинути мене з квартири. Можливо, я помиляюся щодо нього, але такі думки у мене присутні.

Я порадилася з одною своєю подружкою, і вона вважає, що мої побоювання, як власниці квартири, не безпідставні. Адже при даруванні житла дарувальник втрачає на нього право. А обдаровуваний таке право набуває і може вільно цією житлоплощею розпоряджатися.

Подруга порадила в такій ситуації не оформляти договір дарування, а просто скласти заповіт.

Але я вважаю, що в моєму випадку навіть і заповіт буде зайвим. Адже дочка – єдиний близький родич. Квартира і без заповіту їй дістанеться.

Одним словом, не знаю, що робити – піти на поводу бажань дочки, чи захистити себе і нічого нікому не дарувати?

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page