– Не знаю, Віро, навіщо ти так зробила. Ти ж Семена на все село зганьбила, – каже мені Світлана, рідна сестра мого чоловіка. Колишнього.
Я і сама не знаю, навіщо я досі спілкуюся з зовицею, адже нас давно нічого не пов’язує. Але Світлана завжди казала, що вона на моїй стороні, і тому сама мені нав’язувалася у спілкуванні.
Вона мені часто в Грецію телефонувала, розповідала всі новини, про мене розпитувала. Я їй постійно посилки з продуктами висилала, бо вважала її своєю подругою.
Я мала б здогадатися, що це далеко не так ще тоді, коли мій чоловік як тільки я поїхала, став ходити до іншої, але про походеньки брата Світлана не обмовилася жодним словом. А коли все стало відомо, вона мені сказала, що нічого про це не знала.
Я з Семеном розлучилася ще 15 років тому, коли в Грецію на заробітки зібралася. Чоловік спочатку був не проти, навіть сам казав, що є така необхідність, адже у нас діти підростають.
Але не минуло і року, як чоловік мені заявив, що хоче розлучення, бо у нього вже є інша жінка. Я намагалася його спам’ятати, адже ми стільки років прожили, і ось так просто і легко все перекреслити одним махом? До того ж, я не заради себе, а заради нашого кращого спільного майбутнього поїхала.
Мої прохання не справили враження на чоловіка, він зі мною розлучився і пішов до іншої. Світлана мене тоді дуже шкодувала, казала, що не підтримує свого брата, засуджує його вчинок. Тепер я вже і не знаю, наскільки щирими були її слова.
Діти одружилися, зайнялися власними родинами, і по великому рахунку їм було байдуже – живемо ми з чоловіком чи не живемо. З батьком вони підтримували мінімальні стосунки, зустрічалися з ним на свята. А зі мною бачилися, коли я додому приїжджала, а приїжджала я дуже рідко, бо мала жаль на свого чоловіка.
Семену в новій родині щось не пішло, бо через два роки він розійшовся з тією жінкою і повернувся додому. Не можу сказати, що я цьому зраділа, бо повертатися до чоловіка після всього, що сталося, я не планувала, але десь в глибині душі я думала, що він на це заслужив.
З колишнім чоловіком я не спілкувалася багато років, не бачила в цьому потреби. А в цьому році я приїхала додому, і не одна, а з своїм новим чоловіком. В Греції я заміж вийшла, але нікому про це не говорила, зараз ми з Ангело разом приїхали в Україну, я планую собі будинок купити, бо ж в житті всяке буває, і якщо що, то не повертатися мені в нашу хату і жити з колишнім чоловіком.
Але зараз, оскільки свого житла у мене ще немає, а до дітей я не хотіла іти, я з Ангело поселилися в нашій хаті. Треба було бачити очі Семена, коли я з своїм новим чоловіком зайшла на подвір’я.
Він відразу зателефонував своїй сестрі, а та мені, і давай мене картати, чого це я її брата соромлю.
– А ти подумала, що люди скажуть? Могла вже разом з своїм багатієм готель винайняти на кілька днів, – картає мене Світлана. Їй дуже не сподобалася моя витівка.
По-перше, Ангело далеко не багатій, щоб грошима розкидатися, а по-друге, я приїхала не на кілька днів, планую побути хоча б місяць, щоб все ретельно подивитися і купити хороший будинок, а за цей час на готель треба добряче потратитися.
А чому я маю це робити, якщо будинок нам з Семеном в рівних частках належить, отже, це і мій дім, і я маю право приводити в нього кого захочу. Ну хіба не так?
А яка ваша думка? Я і справді неправа, чи я все вірно зробила?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
