Зараз у мене зовсім непроста ситуація склалася, я не знаю, як зробити правильний вибір.
Справа в тому, що ми з дітьми в Польщі живемо вже більше років.
Сама я родом з Вінниччини. Там у нас квартира, там наш дім, там ми проживали сім’єю до 24 лютого.
Тоді мені було тривожно і наші родичі сказали, щоб ми складали валізи і їхали до них в Польщу, вони там вже дуже давно жили.
Загалом, чоловік мені сам сказав, щоб я збирала речі, брала дітей і їхала за кордон, адже ситуація дуже складна була в країні.
Я дуже не хотіла, адже ніколи не була за кордоном і планів таких не мала, але вмовляння родичів, чоловіка і мої хвилювання взяли гору – ми з дітьми поїхали до знайомих за кордон.
Перший час ми жили у своїх друзів.
Я завжди сподівалася, що от-от повернуся додому, але не так склалося, як я хотіла б.
Справа в тому, що я деякий час сиділа і нічого не робила, думала ще тиждень посиджу тут, чи два, а потім повернемося додому і будемо жити в своїй квартирі з дітьми.
Згодом, коли побачила, що ситуація вдома складна, вирішила дітей влаштувати до школи, а собі шукати роботу.
Так і зробила.
З житлом було, дякувати добрим людям, все добре, адже знайомі орендували двокімнатну квартиру в Польщі, тому сказали, що одна кімната може бути мені з дітьми, платити нічого не потрібно, лише комунальні і то тоді, коли у мене буде робота і хоч якісь нормальні гроші.
Відтоді діти ходять до школи, я працюю, можу ще якусь копійку відкласти, з надією, що скоро повернуся додому і в нас будуть заощадження якісь.
З самого початку були такі моменти, що я готова була залишити все і їхати додому, але чоловік постійно відмовляв мене, мовляв, йому спокійніше, коли я з дітьми за кордоном. Андрій так не хвилюється за нас, а спокійно ходить на роботу і знає, що все добре у нас.
Я трохи відклала грошей, вдома наче стало спокійніше і я збиралася повертатися навесні.
Але, як тільки прийшла весна, чоловік сказав, щоб ми до літа в Польщі були, бо діти ходять в школу, якраз навчальний рік закінчується.
Ну ми й сиділи, вже й червень на носі. Я збираюся їхати додому, діти теж налаштовані в Україну повертатися. Аж тут чоловік знову щось темнить, бачу намагається відмовити мене.
А нещодавно мені кума зателефонувала і сказала, що бачила чоловіка часто з якоюсь жінкою.
Я Андрія запитала прямо, що це за пані, він сказав, що нічого в цьому немає, то просто вона його нова колега і вони іноді ходять на обід, або після роботи на каву.
Вона стажується, а начальник просив все пояснити їй і ввести в курс справ на роботі.
Я засмутилася, адже чоловік з нею давно зустрічається. Невже вона нічого ще не зрозуміла на роботі, що пів року ходить на каву з чужим чоловіком.
Я переконана, що чоловік зустрічається з нею вже давно, у нього є інша і тому він постійно відмовляв, щоб я поверталася додому.
Я збираюся повертатися додому, дуже розчарована в чоловікові. Постійно думаю про зраду.
А мама сказала, щоб я мала гордість і не їхала додому, нехай живе як хоче, а я маю влаштовувати своє життя.
Але я хочу його влаштовувати вдома, в Україні. Тим паче, що квартира наша спільна, чому він там має з нею жити?
Як правильно зараз вчинити?
Я розгубилася.
Фото ілюстративне.
