Я прожила дуже нелегке життя, були часи, що й згадувати їх не хочеться, ворогу такого не побажаєш. Та я лише зараз зрозуміла, що багато в чому винна і я сама, тому, поки не пізно, вирішила я все виправити.
Почала я з того, що пішла першою до сина миритися. Ми з ним не спілкувалися 16 років! Після того, як він одружився проти моєї волі, то я сама не захотіла бачити ні його, ні невістку.
Тепер я розумію, що з моєї сторони це було дуже негарно і безглуздо, але тоді я була впевнена, що роблю все правильно – я ж хотіла вберегти свою дитину від найбільшої в житті помилки.
Ми з чоловіком були не багатими, але і далеко не бідними людьми. Вважалися добрими господарями в селі, одного сина мали, і з зрозумілих причин бажали йому лише найкращого.
Андрій у нас ріс хорошим хлопцем, слухняним, розумним, добрим. В університет поступив сам, поїхав з дому вчитися, а після закінчення навчання приїхав додому не один, а з дівчиною, і сказав, що буде одружуватися.
Я як лише на неї подивилася, так мені погано стало. Не красива, худа якась, ну зовсім не підходить нашому красеню Андрію, а головне – бідна ж! Не такої долі я хотіла власному сину, тому і сказала, що не прийму цю невістку.
І тут син мене дуже здивував, сказав, що він не питати мене приїхав, а познайомити з нареченою, і рішення свого він не збирається змінювати.
Отак я з рідною дитиною і розсварилася на багато років. Син поїхав, одружився, а я навіть внуків не бачила.
Через три роки після цього я поїхала на заробітки в Італію. Не через гроші, швидше – мені було нудно вдома. А ті мої знайомі, які поїхали першими туди, розповідали, що життя в Італії дуже цікаве, то ж і я вирішила спробувати.
Чесно вам скажу, ті роки, я провела в Італії, дуже мене змінили, бо змінився мій світогляд. Тепер я стала зовсім іншою.
З Італії я приїхала в суботу, а вже в неділю я поїхала до сина, прихопивши з собою 30 тисяч євро. Невістка мене спочатку зустріла непривітно, а син, взагалі, не повірив, що я настільки змінила свою думку.
Я попросила у них пробачення, а гроші дала їм на квартиру, думаю, що на двокімнатну в нашому містечку вистачить. А якщо не вистачить, то я ще додам.
Я визнала, що я була не права, коли намагалася втрутитися в життя дітей. Адже, як показав час, син все правильно зробив, адже вони з дружиною он скільки років вже разом! А що я б доброго зробила, якби тоді їх розлучила? Не відомо, як би склалася доля мого сина в такому випадку…
Син не хотів від мене нічого брати, але я настояла на цьому, адже справді бачу, що у них є проблема з житлом, а внуків двоє підлітків є.
А у мене є гроші, і про кого мені дбати, як не про рідного сина і рідних онуків.
Свою історію каяття я розповіла для того, щоб інші матері не повторювали моїх помилок. Тепер я точно знаю, що не варто втручатися в життя своїх дорослих дітей. Ніколи! При жодних обставинах!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
