В Іспанію я поїхала ще 14 років тому, коли мій чоловік раптово вирішив йти з сім’ї.
У нас і до того вже були дуже натягнуті стосунки, адже мій чоловік любив заглядати в сторону інших жінок.
Я думала, що це мине, мирилася з цим заради дітей, але коли діти виросли, чоловік оголосив, що йде до іншої.
Розлучення було важким, ми довго ділили майно, бо чоловік не хотів йти в нову сім’ю з пустими руками.
Мені було 45 років, чоловікові 46, сину 24, дочці 22.
Найцікавіше, що діти тоді не засуджували батька, вони вважали, що дорослі люди мають право на особисте щастя.
І те, що їхній батько відсудив у нас частину нашого будинку, їх теж не засмучувало.
Будинок ми продали, а за гроші, які мені залишилися, я купила квартиру.
Тоді діти вирішили, що мені треба їхати на заробітки, бо мене тут нічого не тримає, а їм треба допомогти.
При чому, вони були переконані, що допомагати їм маю лише я, до батька у них претензій не було.
Так я опинилася в Іспанії, куди мене покликала одна моя знайома.
За заробітчанські гроші я купила дві квартири – і сину, і дочці.
Вони обоє вже мають власні сім’ї, у мене є внуки.
Я їм дуже допомагала, щомісяця висилала і продукти, і гроші.
Останнім часом мене стало підводити здоров’я, та й втомилася я дуже, тому вирішила, що більше на заробітки не їду.
І це моє рішення дуже не сподобалося моїм дітям, адже вони звикли до того, що я даю гроші, а тут все раптово закінчилося.
Вдома я вже кілька місяців, але мої діти до мене заходять дуже рідко, і майже не телефонують, ображаються, що я в такий важкий час не захотіла їм допомагати.
Найцікавіше, що з своїм батьком вони досі чудово спілкуються, хоча він їм абсолютно нічого не дав, навпаки, ще й забрав.
Мені дуже прикро усвідомлювати, що у моїх дітей таке споживацьке ставлення до мене.
Чомусь вони вважають, що лише я їм щось винна, а до мого колишнього чоловіка у них претензій немає.
Хочеться зрозуміти – що я зробила не так?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
