Людмила зі своїм чоловіком приїхали в столицю з далекого невеличкого села, вони мріяли знайти кращу долю для себе.
У їх місті, а вони на той час жили на Херсонщині в невеличкому селі, було дуже неспокійно, тому вирішили перебратися до столиці, то їх давня мрія була.
Подружжя вирішило все будувати з початку, вони орендували квартиру, стали заробляти обоє.
Справи, наче, й непогано пішли. Здавалося б, встали вони добре на ноги. Згодом народили дитину.
Однак з’ясувалося, що втрьох на одну зарплату жити в столиці непросто, адже Людмила пішла в декрет, а працював один чоловік. Гроші відкладені якось дуже швидко скінчились. Безгрошів’я оселилося надовго в їхньому домі.
Чоловік ходив якийсь сумний, все рідше спілкувався зі своєю дружиною, лише часто докоряв їй у всьому, все ніяк Людмила не могла догодити йому. Загалом, чоловік дуже різко змінився.
Одного ранку у вихідний Людмила просто попросила свого чоловіка сходити в магазин за підгузками для синочка, адже потрібно було вийти на вулицю з дитиною погуляти, а без них вони зараз ніяк, так як зараз осінь, холодно вже.
Чоловік похмуро взяв останню пару сотень, які залишилися в гаманці і вийшов з квартири, не прихопивши нічого, навіть телефон.
Відтоді минула година, друга, десять – чоловік не повертався додому.
Сама вже Людмила з маленькою дитиною на руках вже десять разів сходила в магазин, гуляла біля нього, який був буквально у дворі, опитала всіх продавців і сусідів – ніхто не бачив її чоловіка.
Хоча соромно було від того. Але що тут ще робити було?
В сльозах жінка сама вже телефонувала друзям цілий день, їхнім спільним знайомим.
А вже вечері прийшло дуже коротке СМС з чужого номера, з якого писав чоловік – мене, мовляв, більше не шукай, я у знайомих буду.
Через пару тижнів подзвонив сам Людмилі, сказав, що йде від неї, втомився від такого життя, у нього вже давно інша жінка.
Чоловік сказав, що за речами приїде пізніше, квартиру треба звільняти через тиждень, тому дружині з дитиною він купив квиток на поїзд до мами в село назад.
Людмилі дуже прикро, вона не знає, що робити, адже повертатися не хоче в маленьке село, її ніхто і нічого доброго там не чекає.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
