Того дня Ксеня поверталася додому, в автобусі їхали жінки, розповідали про свою важку долю, а вона вже нікого не слухала, адже знала, що в Італію вона більше не повернеться, буде жити щасливо в себе вдома. В очах у неї щастя, а в кишені 5 тисяч євро.
Зійшовши з автобуса, Ксеня, з гордо піднятою головою попрямувала до свого обійстя. Довго придивлялася і не могла зрозуміти, ледь впізнала свою хату. Ворота перефарбовані не в її улюблений зелений колір, а в якийсь малиновий. Над дорогою квіти, все прополене, дуже гарно. Чоловік Микола за таку справу ніколи б й не взявся, донька теж приїжджає рідко, дитина маленька, а у сина свої турботи, він в райцентрі живе.
Підійшла ближче – на подвір’ї все не так. В голові промайнула думка, що Микола до її приїзду готувався, але ж не може бути такого – він не знав, Ксеня нікому не говорила, хотіла зробити сюрприз.
Поставила важкі сумки, і взялася відкривати хвіртку, вона рипнула і з хати вийшов Микола. Довго приглядався, а потім швидко підбіг до неї.
Далі все як в тумані, нічого не згадає вже: в хаті чоловіка вже нова господиня, їй тут не раді, діти знають, та вирішили не втручатися, адже вони люди дорослі, це вже їх життя. Микола просив зрозуміти, адже 7 років минуло, як вона поїхала в Італію, а без жінки в селі ніяк. Навіть на поріг не пустив.
Ксеня підняла ті торби і попрямувала до старенької хатини, яка їй після мами дісталася. Немає паркану, люди рознесли, ні хвіртки, ні воріт, ні ключів.
Сіла Ксеня на старенькій лавці, навіть дітям подзвонити не могла, телефон розрядився. Та чи є в неї тепер діти? Нічого в неї немає, лише 5 тисяч євро. Лише тепер згадалися мамині слова: “Не їдь, доню, гроші заробиш, а сім’ю втратиш!”
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
