З Олегом я познайомилася ще в інституті, почали зустрічатись і зрозуміли, що один без одного вже не зможемо. Як тільки ми отримали дипломи, то відразу подали заяву до РАЦС. Вже через рік у нас з’явилася донечка, а ще через три синочок. Сім’я в нас була звичайна, стосунки здебільшого теплі і дружні. Всі ставилися з розумінням до кожного.
Так минуло 15 років нашого спільного щасливого сімейного життя. Але якось Олег прийшов і сказав, що нам потрібно серйозно поговорити. Мене це звичайно насторожило, але те, що я почула, зовсім мене засмутило. Олег заявив мені, що він від усього втомився, йому все набридло і мене він більше не кохає. Потім зібрав речі і пішов.
Я просто мовчала, в мене не було слів, все було як в тумані. Після стількох років спільного життя, ось так просто взяти й нас покинути. Я просто не знала, що мені робити і як далі жити. Діти також не могли зрозуміти, чому тато зібрався і пішов. Я дізналася, що він поїхав за кордон. Дітям він телефонував, майже щотижня, а зі мною не спілкувався.
Так минув рік. Я спробувала побудувати нові відносини, але все не те, складно зустріти рідну душу, коли тобі під сорок. Викреслювати його з пам’яті і свого життя, я не могла. І ось через чотири роки повертається мій Олег і ми випадково зустрічаємося у друзів. Слово за слово, розговорилися і я помітила, що він всіляко намагається налагодити стосунки.
Я ніколи не думала, що зможу його пробачити і, що ми будемо знову разом. Але спочатку він став приходити, ніби як до дітей, а потім якось само собою все вийшло. Спочатку знову почали зустрічатись, як в студентські роки, потім знову наша сім’я була у повному складі. Адже він завжди був для мене самим рідним і коханим, але йому знадобився час для переосмислення. Не бійтеся повертатися, може це просто перевірка почуттів і все це тільки на краще.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
