fbpx
Життєві історії
З чоловіком ми живемо вже 11 років, але у нас немає дітей. Допомагаю сестрі, у якої троє дітей, маю багато похресників, але дуже хочеться і самим стати батьками. Нещодавно чоловік хрестив дівчинку у колеги по роботі, прийшов не в настрої, на мої питання тільки відмахнувся, сказав, що втомився і пішов спати

Ще з дитинства я мріяла, що коли вийду заміж, то у мене буде, як мінімум, двоє дітей. Я сама з багатодітної сім’ї, у мене є дві старші сестри, і я завжди уявляла щасливу і міцну сім’ю тільки з дітьми. Для мене бездітний шлюб – це не справжній шлюб. Але, мабуть, я перестаралася в засудженні бездітних пар, що і сама зараз в такій ситуації, що у мене немає дітей.

З чоловіком живемо вже 11 років, дуже хочемо дитину, але не виходить. Виною саме моє здоров’я. Чоловік каже, що змирився, але я ж бачу, як він заздрить своїм друзям, у яких є дитина, а то і дві-три. Нас часто запрошують родичі і друзі стати хресними батьками їхніх дітей. Ми погоджуємося, у мене вже є три похресника, і в чоловіка три. А нещодавно він хрестив дівчинку у колеги по роботі, прийшов не в настрої, на мої питання тільки відмахнувся, сказав, що втомився і пішов спати.

Два роки тому ми завели собаку і кішку, так батьки чоловіка сказали з обуренням, що краще б дитину усиновили, а не перекладали час і гроші на тварин. Мені було дуже неприємно це чути, адже відмовився від такого варіанту саме чоловік, а винна знову я. Коли я пропонувала взяти дитину з дитячого будинку, він сказав, що не хоче ростити і вкладатися в чужу дитину незрозуміло з якою спадковістю.

Допомагаю сестрі, у якої троє дітей, молодшому племіннику всього два роки. Дуже люблю племінників, але до себе беру рідко, чоловік незадоволений, коли вони приїжджають. Я думаю, що це звичайна заздрість до сім’ї, у якій є діти, а може їх присутність нагадує йому про те, що у нього ніколи не буде своїх. Ще сумніше, що він єдиний син у сім’ї, і тиск його батьків на нього просто колосальний.

Деякі знайомі радять нам звернутися до досягнень сучасної медицини, але ми до цього поки не готові, та й коштує це немало. Одна подружка розповіла мені, що у її знайомих теж не було разом дітей. Вони розлучилися, створили інші сім’ї, в яких у кожного з’явилася дитина. То ж подружка мені напівжартома порадила подумати про те, щоб знайти собі іншого чоловіка.

Я розумію, що рано чи пізно він розлучиться зі мною, адже він теоретично може стати батьком, одружившись з іншою жінкою. Що мені робити? Я і далі вважаю, що сім’я без дітей є неповноцінною, але виходу в моїй ситуації не бачу. Нам з чоловіком по 33 роки, і чесно кажучи ми розуміємо, що час не на нашому боці, і якщо ми хочемо стати батьками, то треба щось робити. Але що саме?

Фото ілюстративне – success.com.

facebook