На сьогоднішній день я знаходжуся у дуже непростій ситуації, на жаль.
Ми більше 5-ти років живемо разом у шлюбі з моїм чоловіком Петром, у нас є спільна дитина чотирьох років.
Чоловік любить гратися з нашим маленьким сином, багато часу провидить з ним, старається багато уваги йому приділити, бере з собою в гараж.
Повертаються вони додому брудні, всі в пилу, але постійно дуже щасливі та радісні від таких прогулянок, вони гарно час проводять разом.
Про мене Петро мій теж ніколи не забуває – квіти без приводу постійно дарує, часто романтичні побачення влаштовує в кафе, іноді ресторані, оточує мене своєю турботою та увагою.
Я щаслива з цією людиною, вважаю, що в мене щасливе сімейне життя було, загалом.
Раніше ми орендували з Петром для себе квартиру, платив орендну плату мій чоловік.
А нещодавно ми все гарно обдумали і взяли великий кредит на своє власне житло, давно мріяли про це.
Але кредит цей платимо ми з чоловіком разом своїми власними коштами.
Справедливості ради, хочу сказати, що і мої тато з мамою допомагають нам чим можуть.
Зараз живемо ми наче й непогано, дружна та щаслива сім’я, де всі один одного люблять, турбуються та поважають.
Я досить таки хороша господиня, сама люблю затишок, чистоту і запах смачних домашніх страв в домі.
Готувати я дуже люблю також, мені дійсно подобається годувати смаколиками свою сім’ю.
Працюю я зараз неповний робочий день, але грошей нам наче вистачає, але ми економимо.
Син наш підросте, можна буде подумати і про іншу роботу, щоб отримувати кращу зарплату, але зараз нас все влаштовує.
Я сама модельєр і швачка, працюю в невеличкому салоні, але дуже багато у мене буває приватних замовлень.
Я шию багато одягу людям додатково в себе вдома, адже маю своїх клієнтів, це приносить мені хоч невеликий, але додатковий дохід, а на сьогоднішній день, це дуже добре, що я маю змогу заробити додаткову копійку.
Петро мій теж непогано заробляє, розкоші у нас немає, звичайно, але якщо є мета – річ купити або на відпочинок гарний грошей відкласти – то все реально.
Ми з моїм чоловіком хотіли придбати в кредит приватний заміський будинок, але вирішили почекати, бо зараз не ті часи, жити зараз досить таки непросто.
Ось я жила і щиро раділа – шлюб у мене вдалий, хоча я вийшла заміж пізно, але всім кажу: чекала саме таку людину, як мій чоловік і таки дочекалася.
У мого Петра це другий шлюб, в колишній сім’ї теж є дитина-підліток.
Мій чоловік дуже добре спілкується зі своєю дочкою, але не дуже часто.
Допомагає їй з першою дружиною матеріально, підтримує зв’язок з батьками першої дружини, своїми тещою і тестем, так як дівчинка, його донька, живе з ними.
Що там у них тоді сталося, де його перша дружина живе – я не цікавилася цим ніколи, не хочу думати про це.
Цікаво, звичайно, але за це невтручання в особисте життя чоловік мене дуже цінує.
Петро розповів про першу сім’ю рівно стільки, скільки вважав за потрібне.
І всі ці роки я його ні про що, особливо, не розпитувала, не хотіла засмучувати, адже всім зрозуміло, що люди розлучаються не від доброго життя, а через проблеми.
Тому не хотіла викликати у нього важкі спогади, адже це зовсім нікому не потрібно: ні йому, ні мені.
Я не забирала його з його сім’ї, він був вільним вже тоді і жив тоді один до того часу, як ми з ним познайомилися і стали зустрічатися.
Але мене все більше непокоїть те, що він до цих пір в шлюбі з тією жінкою.
На дружні жарти в компаніях – чому ми не одружуємося, “шкодуємо гроші” на весілля, – ми навчилися віджартовуватися теж.
Нам і так добре, а штамп в паспорті – це лише формальність.
Подруги-колеги з моєї роботи кожен день наводять приклади з життя цивільних дружин, які залишилися поза кораблем щастя, так доля їх склалася, яких і дружинами то назвати не можна.
Переконую себе, що вони заздрять, а ці всі нехороші історії з життя зовсім не про нас.
А нещодавно вже моя власна мама стала мене просити, щоб я сказала Петрові прямо: одружуємося чи ні?
Їй здається дуже дивним факт наявності штампа в паспорті мого чоловіка з першою дружиною.
І дійсно, чоловік постійно каже, що просто не хоче бачити її, а з паперами розбереться згодом, це проста формальність і вона йому ніхто, він навіть чути не хоче про неї.
З одного боку, у колишньої дружини мого Петра всі права, а у мене одні обов’язки.
Що це за шлюб такий?
А згідно із законом навіть на нашу нову квартиру у неї є всі права, виходить. Хіба не так?
Вона законна дружина чоловіка, на якого оформлене наше житло, за яке і я, і мої батьки щомісяця платимо гроші у банк теж.
Я довіряю чоловікові, і ця розмова йому буде неприємною, я це дуже добре розумію.
Не знаю, що робити, а раптом моя мама виявиться правою?
Як пояснити спокійно Петрові, щоб він не образився на мене за це, що це не правильно?
Адже ми маємо бути офіційно подружжям, щоб потім не мати проблем з житлом і мати спокій в дома.
Чоловік говорить, що сам розбереться, щоб я не хвилювалася.
Адже він кохає мене і це дійсно так, я бачу, як він живе нашою сім’єю і нашим дитятком, весь час проводить з нами.
Але не розумію, чому він досі цього не зробив.
Я вважаю, що це питання потрібно вирішити зараз, інакше ми з дитиною можемо залишитися без житла, а мої батьки без грошей.
Бо може бути просто пізно.
Чому чоловік не розуміє мене?
Фото ілюстративне.