Ми з Олегом у шлюбі вже 3 роки живемо. Можливо, не всі зрозуміють, але в нас з чоловіком існує одне дуже суттєве правило – поки у нас з ним не з’явилися діти, ми за все платимо навпіл, щоб до побуту докладалися обоє, так мало бути справедливо вважали обоє ми.
Те ж саме стосується і всіх звичайних побутових питань – існує простий графік, коли хто йде в магазин, готує або робить генеральне прибирання квартири, все справедливо. Для загальних сімейних витрат у нас є окремий конверт, куди ми з чоловіком раз на місяць вносимо певну суму.
Є у нас також і скарбничка на відпустку та на спільні розваги. Нас обох з Олегом цілком влаштовує таке ведення сімейного бюджету, адже я не з тих жінок, які люблять витрачати своє життя на вирішення побутових проблем – прати, готувати, прибирати за всією сім’єю, а також виховувати дітей сама, в той час, коли чоловік лише на роботі працює, а вдома їсть готове і відпочиває.
Тим більше що більшість жінок, які живуть за таким же життєвим принципом, найчастіше працюють нарівні з чоловіками. Тільки їх чоловіки після свого трудового дня вдома відпочивають перед телевізором, а дружинам самим доводиться продовжувати «працювати» в другу зміну до пізньої ночі та зовсім безкоштовно до того ж.
Живемо ми з Олегом, правда, в квартирі його власній. З приводу житла, ми відразу домовилися, що я буду оплачувати трішки більше половини суми за комунальні послуги, і більше він ніяких претензій до мене не має.
Але недавно у нас в гостях були наші друзі, і присоромили нас з Олегом трохи з приводу старого ремонту. Друзі сказали, мовляв, напевно в останній раз тут щось робилося років 10 тому, якщо і того не більше.
Мені було неприємно це чути, звісно, але особливої уваги на це я не звернула. Я не так багато часу проводжу зараз вдома, щоб виникло бажання милуватися новими яскравими шпалерами і слелею на кухні, а ось Олег образився трохи і сприйняв ці слова друзів дуже близько до душі.
Чоловік уже кілька тижнів ходить з недобрим настроєм та повторює щоразу, що йому не подобається жити в обдертій квартирі без ремонту, і що пора зробити вдома ремонт. Коли я йому відповідаю: “Роби, якщо так тобі зараз хочеться”, то він починає сперечатися зі мною на на тему того, що я тут нібито теж живу на всьому готовому, а справ мати не хочу ні до чого тут.
Та я згодна оплачувати наші спільні витрати навпіл, але ремонт в його квартирі робити не хочу і не збираюся зовсім – ще чого не вистачало мені зараз. Олег же так надихнувся цією ідеєю, що навіть вже вирішив, що потрібно робити і кошти на все це порахував.
Звісно, я зовсім не маю нічого проти цієї ідеї, але витрачати свої гроші не хочу і крапка. Ніяк не можемо знайти компроміс і вирішити, хто ж повинен все оплачувати на цей ремонт. Олег. попри все, вмовляє мене взяти кредит і розділити все навпіл.
З одного боку, щиро кажучи, я розумію свого чоловіка, але і вкладатися в те, що належить по праву лише йому одному – не хочу поки. Я готова допомогти у цьому фізично, але Олег збирається наймати майстрів, щоб все було зроблено професійно та гарно, щоб і друзі це оцінили його.
Я дуже здивована його рішенням. У нас грошей зараз немає, щоб зайві витрати робити, та й не планували ми цього. Мене дуже засмутило рішення чоловіка. Ну чому більшість людей щось роблять для когось, а не для себе? Нас все влаштовувало повністю, Олег ніколи не говорив про ремонт. Тепер мій чоловік готовий навіть брати великий кредит, що зробити ремонт не для нас, а для друзів, щоб їм усе сподобалося. Але хіба це нормально зважати на те, що інші скажуть?
Фото ілюстративне.
