На сьогоднішній день мені вже 35 років, і я живу в цивільному шлюбі зі своїм чоловіком вже 8 років.
Андрій старший за мене на три роки.
Багато людей мене постійно запитують, чому ми не розписуємося, чому й далі просто так живемо без вінчання і розпису.
А я, щиро кажучи, навіть і не знаю, що і сказати у відповідь їм.
Спочатку ми обоє з ним хотіли зіграти весілля, але грошей на нього у обох не було.
Тому почали жити разом, а одруження відклали на потім.
Згодом ми обоє з ним зрозуміли, що весілля, це зайва трата грошей, краще з’їздити відпочити кудись, або купити якусь потрібну річ додому, адже сказати, що жили ми в великому достатку не можна.
А розписатися ми завжди встигнемо, це ніколи не пізно, та й не змінить це зовсім нічого.
Я для себе визначилася, коли буду знати, що вже чекаємо дитину, тоді і розпишемось, щоб у всіх було одне прізвище, а так це не головне взагалі.
Але стати мамою, на жаль, мені все ніяк не вдавалося.
З 8-ми спільно прожитих років, 5 років я їздила по різних закладах, і ніхто толком нічого сказати не міг, фахівці намагалися спершу допомогти, а потім просто розводили руками і все.
Все було, наче, у нормі, а дитяти не було. Про те, скільки грошей було викинуто на всі ці консультації та призначення, я навіть говорити не хочу, це важка для мене тема.
Тепер я завела собаку, і дбаю про неї, так мені трохи краще.
Андрій начебто, особливо з цього приводу не хвилювався.
Підтримував мене в усьому і говорив, що раз ми щиро кохаємо одне одного, то і без дітей зможемо прожити щасливо, маючи одне одного.
І ніколи мене чоловік жодним словом не дорікав.
Ніколи не думала, що це станеться зі мною.
Але нещодавно я зрозуміла, що мій чоловік мені зраджує, у нього є інша.
Справа в тому, що майже рік тому в нашому під’їзді оселилася молода і дуже симпатична сусідка, років десь, напевно, 29 їй.
Живе вона на поверх нижче нас.
Спочатку я ні про що навіть не здогадувалася, але мені інша знайома, яка теж живе по сусідству з нами вже чимало років, розповіла, що вже не один раз бачила, як мій чоловік заходив у квартиру цієї молодої дівчини.
Я запитала у чоловіка, але він сказав, що та просила щось відремонтувати у її квартирі.
Я, звичайно, не повірила, але через якийсь час сама особисто переконалася, що чоловік ходить до тієї молодої сусідки постійно, він щоразу якийсь привід шукає.
Я навіть і не знала що робити. Сказати, щоб він йшов від мене я не можу, з ким я тоді залишуся?
Дітей у мене немає, так і зістарію на самоті. А днями я сама зустріла цю молоду жінку і вона почала розмову зі мною сама, на мій великий подив, хоча бачила, що спілкуватися з нею я не хочу, довгий час просто уникаю її.
Ця дівчина сказала, що вже більше пів року вони з моїм чоловіком разом.
Твердила, що не відпустить його, і у них все серйозно.
Говорила вона багато, а я слухала і лише мовчала, бо мені, особисто, було нічого сказати.
Сусідка сказала, що я вже стара, і він однозначно залишиться з нею.
Вона, на відміну від мене, обіцяла подарувати йому дитину, про яку він вже давно мріє.
І попросила не заважати їхньому щастю. Я так мовчки і пішла додому, ледве стримуючи свої сумні думки.
Я так йому вірила, а тут такий смуток на душі залишився після всього.
Але добре поміркувавши вдома, я зрозуміла, що молода сусідка таки дійсно права в усьому. Ну що я можу йому дати?
У нього з’явився шанс мати хорошу сім’ю, з дітьми. З мого боку було б не зовсім правильно тримати його біля себе.
Можливо, поруч з нею він буде щасливий.
Уже минуло кілька днів, а я так і не можу зважитися поговорити зі своїм чоловіком. Все чекаю, поки Андрій збере речі і піде, але він цього не робить і поки не збирається, як я бачу.
Я навіть умовляти залишитися його не буду, адже вже сама собі пообіцяла.
Тільки перед сусідами соромно буде, звичайно.
Я розумію, що цього не уникнути, але в глибині душі сподіваюся на якесь диво, хоча навряд чи воно зі мною вже станеться.
Не знаю, що мені робити, Андрій нічого не каже, а я боюся сама починати розмову про це. Як правильно мені зараз вчинити?
Фото ілюстративне.