З чоловіком ми одружені чотири роки. Весь цей час моя свекруха вела себе якось дивно. Тепер їй розповіли, що я чекаю дитину і вона перша поспішила повідомити чоловікові
– Допоможіть порадою! – просить Олена, молода жінка тридцяти років. За матеріалами
Ми з Валєрою вже чотири роки одружені, добре живемо, любимо один одного, він у мене успішний адвокат, а я лікар в поліклініці.
Перед тим як одружитися, ми цілий рік зустрічалися, тобто, зіграти весілля було зваженим рішенням обох, тим більше, роки не юні, правда чоловік молодше трохи, але це не критично.
Ще, коли ми зустрічалися, з його розмов, я зрозуміла, що він з мамою дуже близький, не залежить від неї, звичайно, але прислухається.
Мама його жінка ще не стара, і найголовніше, працює разом зі мною. Так ось, коли ми розповіли їй про наші плани, вона навіть оком не повела, хмикнула тільки, – «мовляв, самі розбирайтеся.»
І всі ці чотири роки була відмінною свекрухою, тобто в наше життя не лізла, поради не давала і зустрічалися ми поза роботою, тільки у свята.
Звичайно, Валєрка частіше бував у неї, допомагав по дому, полагодити щось, пересунути, в загальному були рівні стосунки і мене все влаштовувало.
І тут я дізнаюся, що чекаю дитину і треба ж було мені, звернутися до лікаря, саме в нашу лікарню, свекрусі відразу все донесли, вона своєму синові, моєму чоловікові раніше мене розповіла, ну от як це розуміти?
З тих пір, моє життя змінилося, виявляється свекруха чекала і мріяла про онука, правда, жодного разу мені цього не озвучувала.
Зараз, вона відвідує мене кожен день, мало того, ходить до мого лікаря, переглядає аналізи.
– Все-таки у тебе ж вік, – каже вона.
На сімейних обідах, будує плани, як вона буде няньчитися з онуком і вибирає ім’я, анітрохи не цікавлячись моєю думкою.
Вона зібралася звільнитися з роботи і переїхати до нас, щоб допомагати мені, причому не питаючи мене, чи потрібна мені ця допомога.
Я поки мовчу, але терпіння моє закінчується. Чоловікові пробувала говорити, щоб він приструнив свою маму, що це все-таки наша дитина, він відповідає,
– Але це ж моя мама.
І що з того, я себе відчуваю інкубатором по виношуванню дитини, раніше я для неї була порожнім місцем, зараз вона мене плекає, стежить за моїм харчуванням, скільки я гуляю.
Вже почала купувати придане дитині, не дивлячись на мої протести, що я сама хочу це все купувати і вибирати.
А мені дуже неприємно, ми з чоловіком дуже хотіли дитину, я хотіла насолоджуватися нею, але його мама все псує своєю надмірною турботою, а ще більше я боюсь, коли наш син народиться, бабуся просто не дасть мені насолоджуватися материнством, але це ж моя дитина, хіба я не права?
Ось я і думаю, як мені себе повести, щоб чітко дати зрозуміти свекрусі, що не треба втручатися в нашу сім’ю, і щоб не дай Бог не довести до гріха, і не стати ворогами, тим більше з чоловіком, я не дуже впевнена, що він піде проти мами.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
