Я прожила в шлюбі зі своїм чоловіком Гнатом 3 роки. Ще до того, як ми одружилися, він гарно доглядав за мною, і коли ми стали зустрічатися продовжував дарувати подарунки, кликав на побачення, возив відпочивати в гарні та дорогі місця. Він завжди був уважним, люблячим, турботливим чоловіком, через що мені заздрили всі подруги, адже така людина, дійсно, рідкість в наш час.
До зустрічі з Гнатом я ні від кого не залежала і була дуже волелюбною людиною: будувала кар’єру, займалася спортом і мала багато друзів. Саме такою він мене покохав тоді. Я думала, що мені дуже пощастило з коханим, і вважала його ідеальним чоловіком, з яким можна йти під вінець.
Але все склалося зовсім не так, як я мріяла, коли Гнат став моїм чоловіком – то почалися якісь одні претензії до мене.
Чоловік постійно наполягав на тому, щоб я змінила своє життя, адже тепер у мене сім’я і я маю більше часу приділяти своїм рідним людям. Говорив, що заміжня жінка повинна виконувати роль берегині свого дому, і більшу частину вільного часу проводити з чоловіком.
Гнат не любив мене відпускати гуляти з подругами, а особливо з друзями чоловіками. Я намагалася пояснити, що я завжди жила так в такому ритмі, і що нічого недоброго в цьому немає. Але я щиро кохала свого чоловіка, тому вирішила змінити своє життя так, як він того хотів: я стала тихою, домашньою жінкою, яка і кроку не може ступити без дозволу свого чоловіка.
Гнат дуже часто говорив мені про те, що хоче дітей. Постійно запевняв мене і себе, що я буду хорошою матір’ю, і що без дитини наша сім’я не буде такою щасливою. Довго умовляв, обіцяв що буде в усьому допомагати мені, говорив що найме мені на допомогу няню. Я ще хотіла декілька років пожити просто для себе, але чоловік вмовив мене стати мамою.
Поки я чекала дитину і готувалася стати мамою у нас в сім’ї все було добре. Під час народження малюка, чоловік теж був поруч зі мною – тримав мене за руку і намагався підтримувати щохвилини. Коли дитина народилася – Гнат виглядав дуже щасливим і дякував мені за те, що подарувала йому доньку. Зробив мені пам’ятний подарунок, купив мені дорогий набір прикрас, і після того, як переконався, що зі мною і дитиною все добре – поїхав святкувати зі своїми друзями.
Я думала, що у нас все добре, і навіть гадки не мала що щось пішло не так. Після мого повернення з додому, ставлення чоловіка до мене дуже змінилося. Він став якимось холодним до мене, мало спілкувався зі мною.
В якийсь момент мені навіть стало здаватися, що він ревнує мене до дочки: чоловік звинуватив мене в тому, що я всю свою увагу приділяю дитині, і що він мене тепер цікавить тільки як банкомат.
Буквально через кілька днів після того, як ми з Гнатом стали батьками, чоловік влаштував мені справжню суперечку, зібрав свої речі і пішов з дому.
Я розумію, що немовля у нас неспокійне – це непроста перевірка для будь-яких відносин та шлюбу, але не розумію, як можна було залишити ось просто так свою кохану дружину одну відразу ж після народження дитини, тим більше він сам дуже хотів стати батьком. Живемо окремо з Гнатом ми вже днів 10, і він навіть не цікавиться своїм малим дитям. Боюся залишитися матір’ю-одиначкою. Але й вмовляти чоловіка, щоб він повернувся не хочу. Хіба це правильно?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
