Ми з братом народилися в селі в дуже бідній родині. Тому змалку звикли до того, що треба працювати і самим дбати про себе.
Свого брата я дуже люблю, він у мене хороший, таких ще пошукати треба – і добре серце має, і все вміє своїми руками зробити.
Іван першим одружився, бо він старший за мене. Дружина його, Марія, була неабиякою красунею, і цим вона дуже пишалася.
Мені невістка ніколи не подобалася, бо такий характер мала противний, що не приведи Господи. Але брат її любив, то ж я не мала наміру втручатися в їхні стосунки.
Я теж вийшла заміж за хлопця з нашого села. Мій Мирослав прийшов жити до мене.
З часом Мирослав і Іван стали їздити на заробітки. Обоє почали будувати будинки.
Заробітки наших чоловіків значно покращили наше фінансове становище. Мені навіть здалося, що в моєму житті нарешті настала біла смуга. Дім, чоловік, діти, добробут – чого можна ще бажати?
Але я помилилася, бо далі трапилося таке, що навіть пояснити важко.
Після 15-ти років шлюбу мій чоловік мені сказав, що мене розлюбив і хоче йти з сім’ї.
Я аж присіла від почутого. Але це ще було не все!
Далі він мені повідомив, що вже давно любить іншу жінку, і ця інша жінка – це Марія, дружина мого брата Івана.
В цей же час Марія у всьому зізналася Івану, і сказала, що вона хоче розлучення.
Закінчилася вся ця історія дуже сумно – мій чоловік пішов до Марії, а брат повернувся поки-що додому і зараз живе в моїй хаті.
Що робити, я просто не уявляю. Я навіть не можу зрозуміти, коли у них все це почалося?
Так, час від часу ми ходили один до одного в гості, Марія з Мирославом жартували одне з одним, але я нічого дивного в цьому не помічала, ми ж родичі. Мені б і в голову не прийшло, що вони крутять роман за нашими спинами.
Найгірше в цій ситуації те, що ми і далі мусимо спілкуватися, адже у нас є спільні діти.
Все це так важко, що словами не передати. Ми живемо в селі, люди всі про нас лише і говорять.
Як все це пережити? Як їх пробачити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
