Юрко сидів на роботі і по-доброму дивився на Катерину.
Вже 5 років він кохає цю жінку. Здавалося б, на перший погляд, зовсім чужу йому людину.
Катерина живе одна, чоловіка її давно не стало, виховує вже дорослого сина. Юрко з нею спілкується давно, вони споріднені люди, зі спільними інтересами. Часто на обід разом сиділи в їдальні, після роботи пили каву, а потім бігли по домівках, а Юрко щодня, коли засинав, думав лише про її ясні, як небо очі.
Про Юркові почуття Катерина дізналася майже відразу, але розуміла, що в нього сім’я: дружина і дві доньки. Тому вонитрималися холодно, але не могли не спілкуватися, адже вони вже стали, як рідні.
З боку, мождиво, це виглядало смішно, адже така дружба між людьми, яким вже за 50 дивна і не зрозуміла. Але вони думали, що їх почуттів ніхто не помічає.
Ось вийшла заміж і друга, молодша донька Юрка, тепер в його дітей вже свої сім’ї, у дружини зовсім інші інтереси, вони ніколи особливо не цікавилася інтересами чоловіка. Син Катерини навчається в столиці, орендує там житло, вже роботу шукає, хороша він дитина. І, здавалося б, тепер можна знайти своє щастя і в такі немолоді роки, але вони не можуть переступити цю межу, адже бояться, що будуть про них говорити рідні, друзі, колеги на роботі.
Ні Юрко, ні Катерина не можуть зробити перший крок на зустріч. Вважають за потрібне залишити все так, як є. Але хіба це щастя, коли ти лише декілька годин на день бачиш людину, з якою хочеться прожити разом все життя?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – depositphotos.
